Галина Лишак, режисерка проєкту: «Код доступу «Palyanytsya» — історія молодого покоління, яке змінює хід війни
Авторка сценарію та режисерка майбутнього ігрового повнометражного фільму «Код доступу «Palyanytsya» Галина Лишак про те, як виникла ідея створення кінопроєкту, про головних героїв стрічки та хто такий «Яків Бондар», а також про війну, кіберпростір і роль молодого покоління.
Українське кіно продовжує дивувати і надихати, знаходячи нові формати для того, щоб розповідати про події сучасної війни. Але коли йдеться про фільм «Код доступу «Паляниця», ми отримуємо більше, ніж просто історію про боротьбу. Цей новий проєкт від режисерки та сценаристки Галини Лишак, створений за підтримки Українського культурного фонду, пропонує несподіваний погляд на війну через призму сучасних технологій і молодого покоління, яке виявляє свою сміливість у кіберпросторі.
Читайте інтерв’ю авторки сценарію та режисерки Галини Лишак для видання «Нове українське кіно» про майбутній повнометражний фільм, які жанри в собі поєднує «Код доступу «Паляниця», про виклики під час реалізації кінопроєкту та підтримку Українського культурного фонду.
– Галино, розкажіть, будь ласка, як виникла ідея створення фільму «Код доступу «Palyanytsya»?
– Ідея зародилася на початку повномасштабного вторгнення. Я тоді багато розмірковувала про те, як війна впливає на молодь, і про їхню роль у сучасних подіях. Ми часто говоримо про дорослих, але молодь — це покоління, яке виросло у часи постійних змін і викликів. Вони виростають в умовах війни, і це дуже сильно впливає на їхні цінності, мотивацію і свідомість. Мені хотілося створити історію, яка покаже, що навіть підлітки здатні відігравати важливу роль у боротьбі за країну, застосовуючи сучасні технології та власну кмітливість.
– Ваша історія фокусується на тематиці цифрової війни. Чому саме цей аспект конфлікту став для вас ключовим?
– Ми живемо в епоху цифрових технологій, коли інформація є чи не найголовнішою зброєю. Підлітки, як ніхто інший, володіють цією зброєю. Вони добре орієнтуються в кіберпросторі, мають доступ до величезної кількості інформації і вміють використовувати її. Я хотіла показати, як група підлітків може використовувати свої знання для боротьби з ворогом. Це не типові герої, які беруть до рук зброю, але вони такі ж важливі в цьому протистоянні, оскільки використовують свої таланти для захисту Батьківщини.
– У фільмі важливу роль відіграє місто Львів. Чому ви обрали це місто для подій вашої історії?
– Львів під час війни став містом-прихистком для багатьох українців, які втратили свої домівки або вимушені були залишити прифронтові території. Це місце, де перетинаються долі людей, що шукають безпеки, та тих, хто допомагає їм адаптуватися до нових реалій. Для мене важливо було показати, як навіть у тилу є люди, які роблять свій внесок у перемогу. Львів символізує опору та згуртованість нації. Саме це місто стало базою для моїх героїв — підлітків, які, не маючи змоги боротися на полі бою, вирішують боротися у цифровому просторі.
– Хто є головними героями стрічки, і якою є їхня роль у сюжеті?
– Основна героїня фільму — це 14-річна Марта, дівчина з надзвичайно сильним характером, яка, незважаючи на свій вік, є лідером серед однолітків. Вона, разом із групою друзів, створює кіберпроект під псевдонімом «Яків Бондар». Вони зламують ворожі системи, отримують цінну інформацію і передають її українським спецслужбам. Кожен з героїв має свої особливі навички: хтось відповідає за технічну сторону, хтось за креативність, хтось за зібраність. Їх об’єднує спільна мета — захистити країну. Їхній шлях — це історія про дорослішання, про відповідальність і про здатність робити свій внесок, навіть коли тобі 14.
Проєкт «Код доступу «Palyanytsya» (Фото: надано авторами фільму)
– Ця історія має чимало символічних аспектів. Як би ви її описали з точки зору метафор?
– У певному сенсі це історія про Давида і Голіафа. Мої герої — це група підлітків, які, користуючись своїми цифровими навичками, протистоять величезній, безжальній силі — росії. Вони не мають ані військової підготовки, ані фізичної сили, але завдяки сучасним технологіям і своїй рішучості, вони допомагають Україні отримати перевагу. Це фільм про те, як маленькі, але сміливі люди можуть змінити хід історії.
– Які виклики виникали під час реалізації проєкту?
– Викликів було чимало. Одна з основних проблем — це реалістично показати поєднання війни і технологій, зберігаючи при цьому правдоподібність та динамічність сюжету. Ще один виклик полягав у тому, щоб знайти правильний баланс між патріотизмом і художньою вигадкою. Мені хотілося зробити фільм таким, щоб він був актуальним і чіпляв як українську аудиторію, так і міжнародну. Крім того, війна триває прямо зараз, тому важливо було встигати реагувати на актуальні події.
– Чим, на вашу думку, цей фільм відрізняється від інших патріотичних фільмів?
– Основна відмінність у тому, що «Код доступу «Palyanytsya» — це не класична військова драма. Це фільм про кібервійну і те, як молодь стає частиною цього процесу. Він поєднує в собі елементи пригод, трилера та патріотичного кіно, але з акцентом на сучасні технології і їх вплив на війну. Також ми багато уваги приділяли темі дорослішання та того, як війна формує молоде покоління, їхні цінності і бачення світу. Цей фільм про те, що сміливість не має віку, і що кожен може зробити свій внесок у перемогу.
– Як ви бачите потенціал фільму на міжнародному рівні?
– Війна в Україні стала глобальним питанням, і багато країн підтримують нас на різних рівнях. Але при цьому є чимало непорозумінь щодо того, що відбувається всередині країни. Наш фільм допоможе донести цю історію не лише до українських, а й до міжнародних глядачів. Тема війни, кіберпростору і ролі молодого покоління є універсальною. Я вірю, що наша історія може знайти відгук у глядачів з усього світу, адже вона розповідає не лише про війну, а й про людські цінності, сміливість і надію.
– Розкажіть, будь ласка, про підтримку, яку ви отримали для створення цього проєкту.
– Проєкт став можливим завдяки підтримці Українського культурного фонду. Їхня допомога була надзвичайно важливою, адже це дало змогу повністю реалізувати всі ідеї і створити проєкт, який, сподіваюся, буде резонувати з аудиторією як в Україні, так і за кордоном. Я надзвичайно вдячна за цю підтримку.
– Дякую за інтерв’ю, Галино. Бажаємо успіхів вашому проєкту!
– Дякую вам!
Читайте всі новини «Нове українське кіно» в соціальних мережах