fbpx

Нове українське кіно

Незалежний проект про сучасне українське кіно

Битва за Іловайськ

17

В 2019 році на екрани України виходить стрічка режисера Івана Тимченка за історією командира штурмової групи добровольчого батальйону “Донбас” Тараса Костанчука про самі події – воєнна драма “Іловайськ 2014: Батальйон Донбас”, – власне про загальний нарис подій, так і відхід з оточення сил, що залишились.

Отже, підрозділ “Донбасу” з боями входить до Попасної – попереду – Іловайськ. Так, добровольці озброєні і екіпіровані ще не найкращим чином, в їх рядах є і іноземні бійці, вони хоча і їх противник теж укомплектований лише “базовим” озброєнням. Генштаб намагається форсувати події, не забезпечивши ресурсами і розвідкою, внаслідок чого ЗСУ і добровольчі формування потрапляють у пастку, а у події тим чи іншим чином втручається російська сторона. Керівник одного з підрозділів – Бішут (Тарас Костанчук) залишившись у місті, вступає у заочне протистояння з комендантом, – офіцером ГРУ Рунковим.

Загалом, так, однозначно ця стрічка є стрічкою пам’яті – загиблих бійців з позивними “Шульц”, “Франко”, “Скіф”, “Самольот”, “Карат”, а також задіяних в епізодах інших 50 добровольців, що вийшли з оточення. Власне, військова частина виглядає тут найбільш переконливо, наприклад, колона була відтворена майже за реальним розташуванням техніки, консультантами щодо постановок боїв виступали самі військові батальйону. Про гостроту теми свідчить той факт, що попередній склад командування ЗСУ, на відміну від інших військових стрічок, не сприяв зйомкам, відмовивши в наданні техніки та локацій, і відмовився від усіх форм співпраці – і це при тому, що у стрічці абсолютно нема “поразницьких” настроїв, а скоріше навпаки… Врешті-решт весь бюджет стрічки в 30 млн. гривень був повністю наданий приватними фондами, а зйомки пройшли на території бази і технічній базі добробату “Азов”, основні 98% зйомок – це натурні зйомки.

…З певних недоліків стрічки можна назвати, головним чином, питання щодо “зовнішніх” декорацій, тих окремих ліній, які є риштуванням для тканини малюнка історії. Автори не можуть визначитись яким чином зобразити як мирне населення, так і військового супротивника. Останній, майже згідно канонів, представлений майже карикатурними представниками найманців і кадирівців, ополчення представляє лише три маргінальних місцевих жителя, знову згадана теза про “самообстріли” (хоча в діалогах автори між рядків наголошують на більш ширшій картині). Самій історії про щасливий порятунок в мирній родині трохи не вистачає динаміки і логіки, і, мабуть, той випадок коли автори могли бути більш сміливими, так само як і образи тих, -саме в сценарному плані – хто врятував двох бійців – старенької Анни і її подруги Світлани. З точки зору сценарію ці постаті виглядають дещо картинними, хоча бличкуче були зіграні акторками.

Щодо висновку. Так, стрічку “Іловайськ 2014: Батальйон Донбас” не можна вважати енциклопедичним дослідженням подій під цим невеличким містечком районного значення, проте – скоріше як даниною пам’яті загиблим, як окремого підрозділу, так і в цілому, версією подій, що стали епохальними для України, і яка своїм фактом винесла багато питань, відповіді на які знайде навіть не теперішнє покоління…

Автор: Андрій Недзельницький

Джерело: Kino-teatr