Михайло Дзюба, актор фільму «Між нами»: Це крута історія, яка не дасть вам нудьгувати під час перегляду
Актор театру і кіно Михайло Дзюба про свого героя у фільмі «Між нами» Соломії Тимощук, як працював над роллю та що було найважчим у зніманні, чому вибрав акторське мистецтво, а також про свій дебют у фільмі Мирослава Латика «Королі репу».
2 листопада в український прокат вийшов психологічний трилер «Між нами» режисерки Соломії Тимощук. У центрі подій — дівчина Саша з травматичним минулим та хаотичними любовними стосунками, яку зіграла Анастасія Пустовіт. Поруч з нею, у несподіваному для себе амплуа, культова акторка Ірма Вітовська, що втілює образ лікарки Ані. Український актор театру та кіно Михайло Дзюба грає у фільмі роль сина головної героїні, лікарки Ані. Ігор — сильний, сміливий і готовий на все заради неї. Він бере приклад з Ані та захищає її.
В інтерв’ю з Михайлом Дзюбою редакція порталу «Нове українське кіно» поговорила про відносини у родині його персонажа, як зіграв у двох фільмах з відомою акторкою Ірмою Вітовською, про жанрове кіно та про зйомки у війну.
– Михайло, вітаємо! Ти знявся у гостросюжетному трилері «Між нами», в якому піднята тема руйнації сім’ї. Що відбувається у внутрішньому світі твого персонажа? Опиши свого героя?
– Вітаю! Мій персонаж Ігор, не дивлячись на тему руйнації, хоче нормальну сімʼю. Але воно не виходить, як хотілося б в ідеалі. Батьки удають вигляд, що вони все ще сімʼя, але воно ж зрозуміло, що це не так. Він абсолютно розчарувався в батькові й взагалі не вважає його за чоловіка. Він приймає сторону матері та намагається всіляким чином про неї піклуватись і у свої 17 років бути чоловіком. А коли мама трансформується в сильну та холоднокровну особистість, Ігор намагається переймати собі ці якості.
Михайло Дзюба у фільмі «Між нами» / фото – пресслужба фільму
– Про що цей фільм насамперед для тебе?
– Певне про сім’ю, сімейні травми, сімейні проблеми та про силу любов до своїх близьких або рідних, задля яких ми готові піти на страшні речі.
– Ти зіграв у фільмі скінхеда. Як працював над втіленням у юного чоловіка-бунтівника?
– Скінхеди – це субкультура. Мій персонаж не скінхед, це хлопчака з зачіскою під нуль, який тримає велику злість на батька, й оскільки її треба кудись викидати, він знайшов собі таку розрядку, як виїзди з фанатами на забої. Він не сильний фанат футболу, а от саме махач – то його. Там, де він може викинути цю злість. Така штука вийшла, що він не може вдарити батька, не може поставити його на місце, оскільки він тримає в собі картинку, коли в нього була щаслива сімʼя, був тато і мама, які про нього піклувались, і все було чудово.
Як готувався? Я приходив на всі репетиції акторів, репетирувались там мої сцени чи ні. Мені було важливо побачити в Ірмі свою маму, а саме в персонажці Ані, й бути сином цієї Ані, яку створила Ірма Вітовська. Було дуже корисно спостерігати за роботою Насті Пустовіт та Ірми Вітовської. Їх робота на репетиціях була неймовірна, вони показали для мене, як створювати персонажа в кіно, і мені треба було бути на їхньому рівні. Ну і багато роботи поза репетиціями була пророблено, плюс не забував про тренування.
Фото-backstage зі зйомок фільму «Між нами»
– Як проходили проби на роль?
– Проби проходили в кілька етапів. Перший – це проба з Тетяною Симон, вона була кастинг-директоркою цього проєкту, Соломія в той день прихворіла. Я був з волоссям до носа і трішки, так би мовити, не в формі. Мені дуже подобався цей персонаж і я запитав в Тані, що мені потрібно для того, щоб отримати цю роль. Вона каже, треба сушитись, і режисерка хотіла, щоб персонаж був короткострижений. На той момент був карантин і було достатньо часу для того, аби підготуватись до другого етапу, тому я скинув 7 кг і прийшов на наступні проби вже з короткою зачіскою. Проби були з Ірмою Вітовською і це було доволі хвилююче, це в принципі була наша перша зустріч. Все пройшло чудово і вже після затвердження мені сказали, що треба поголитись налисо.
– Що було найважчим у зніманні?
– Насправді коли все розібрали на репетиціях, то на зйомках складності як такої не було. Хіба однокадрова історія на 5 хвилин, яку задумали Соломія (режисерка) з Юрою (оператор), з побиттям, сваркою та акробатичними елементами Євгена Єфрємова була важкувата, як технічно, так і емоційно, але думаю ми впорались. А ще бійка на піску, коли я кільканадцять дублів перевертав і кидав хлопця зростом 185 і вагою 80 кг, трохи було складнувато (сміється).
Фото-backstage зі зйомок фільму «Між нами»
– До 2018 року ти навчався на факультеті фінансів та банківської справи. Чому врешті вибрав акторське мистецтво?
– В КНТЕУ, там де я навчався, в мене була змога відчути сцену в студентському КВК і я неймовірно вдячний цьому університету за можливість в розвитку особистості не тільки в навчанні, а і творчості. Ми виграли дебют першокурсника і взяли перше місце в танцях і у КВК. Після цього були спроби створити команду КВК. Але я зрозумів, що дійсно хочу більшого, і що акторство взагалі моє. На економіста я вступав, оскільки добре знав математику, а чим я хочу займатись в 16 років, особливого розуміння не було. Тому вирішив перепоступати, закінчивши другий курс.
– Фільм «Королі репу» став твоєю дебютною стрічкою в повному метрі, за яку був номінований на четверту Національну премію кінокритиків “Кіноколо” як Найкращий актор. Розкажи про свою першу роллю у фільмі Мирослава Латика?
– Це так, моя перша головна роль у фільмі. Це молодий талановитий хлопець з великими мріями, який з другом марить репом, але обирає неправильний шлях. Між тим є лінія кохання, проблемні відносини з мамою, яка не розуміє захоплення сина і власні загони Казана. Фільм вийшов, як на мене, доволі наповненим, багатогранним, динамічним і цікавим. А номінація на Найкращу акторську роботу – це завдячуючи репетиціям, партнерам на майданчику, тривалій підготовці до ролі та Мирославу Латику, який вмів поставити чітко задачу, чітко знав, що він хоче бачити, та десь вмів дати прочухана (в хорошому сенсі), щоб не розслаблялися.
Михайло Дзюба у фільмі «Королі репу» / фото Adastra Cinema
– Зйомки фільму «Між нами» розпочалися у 2020 році й майже одразу розпочалися зйомки у «Королях репу». Як вдавалося перевтілюватися в Ігоря і Казана одночасно? Порівняй їх характери?
– Я сам був розгублений на той час, чесно кажучи (це був 2-й курс університету). І боявся, щоб вони не були схожі. Боявся, до моменту, доки не подивився фільми. Тоді відлягло. Все тому, що готувався до цих ролей доволі довго і це різні персонажі по внутрішньому життю. А порівнюють цих персонажів нехай глядачі.
– В цих двох фільмах ти зіграв з відомою акторкою Ірмою Вітовською. Як тобі працювалося з Заслуженою артисткою України та володаркою багатьох національних премій з кіномистецтва?
– Це неймовірно! Але і велика відповідальність, я вам скажу. Були моменти, коли ми репетирували, вона казала свою репліку, а я просто зависав, оскільки в мене в голові «офігіти, як круто …, так ти ж теж тут граєш, давай зберись». Це неймовірно талановита акторка, за плечими якої величезна праця! Я невимовно щасливий опинитись з нею на одному майданчику і грати разом з нею.
Михайло Дзюба з Ірмою Вітовською у фільмі «Між нами»
– Як вважаєш, чи дозрів український глядач до жанрового кіно? Чи готова індустрія?
– Та звичайно дозрів. Питання «чи піде український глядач саме на українське жанрове кіно?». Саме тому і треба таких фільмів якомога більше і привчати українського глядача до того, що українське кіно – сучасне, цікаве, багатогранне, стильне, якісне.
– 2 листопада фільм “Між нами” виходить в український прокат. Чому варто глядачам побачити фільм?
– По-перше, коли ми виходили в прокат з «Королями репу», багато коментарів було «знову фільм про село», так от події у фільмі «Між нами» відбуваються в сучасному Києві. По-друге, фільм дуже стильний, операторська робота, кольорокорекція, динаміка – те, що порадує ваше око. По-третє, акторські роботи. По-четверте, цікавий сценарій з неочікуваними поворотами. По-пʼяте, це чудовий український трилер, режисеркою якого є Соломія Томащук, оператором якого є Юрій Дунай, і це сильний тандем, який створив круту історію, яка не дасть вам нудьгувати під час перегляду.
– Про зйомки у війну. В чому ще знімався після 24 лютого?
– Чесно кажучи, я не багато знімався з того часу. Я знявся в епізоді Валентина Шпакова «Київ-Берлін» серіалу «Перші дні», який з 1 листопада виходить на Нетфліксі, для мене цей епізод цінний, оскільки мав текст англійською мовою. Також робота, на вихід якої я дуже чекаю, це серіал «Перевізниця» режисерів Євгенія Туніка та Аркадія Непиталюка, в якій я виконав головну роль в серії. Я думаю це буде дуже якісна історія. Та був цікавий досвід зйомок з моїм майстром, Богданом Бенюком, в екранізації пʼєси Карпенка-Карого «Сто тисяч» режисера Валерія Шалиги, де я зіграв сина Калитки.
– У фільмі якого українського режисера/ки мрієш зіграти? Яку роль?
– Важко сказати, з режисерами мені часто щастить – це правда, і я цьому невимовно радий, і просто хотів би, щоб ця тенденція зберігалась і надалі. А з ким хотів би попрацювати, то це з тими, з ким вже мав проєкти, й хотілося б з ними створювати нові історії.
– Назви свої улюблені українські фільми часів Незалежності?
– В мене завжди перше, що приходить на думку – це «Погані дороги» Наталки Ворожбит. Дуже люблю це кіно, не дивлячись на те, що воно дуже важке. Це кіно, після перегляду якого я йшов додому підстрибуючи з думкою, яке це круте, якісне українське кіно. Далі фільми, які мені дійсно подобаються, – це «Припутні» Аркадія Непиталюка, «Додому» Нарімана Алієва, «Я працюю на цвинтарі» Олексія Тараненка, «Мої думки тихі», «Люксембург Люксембург» Антоніо Лукіча, «Носоріг» Олега Сенцова, «Коли падають дерева» Марисі Нікітюк. І звичайно, це «Королі репу» Мирослава Латика та «Між нами» Соломії Томащук.
– На які українські стрічки очікуєш в цьому році?
– Не знаю, чи в цьому році, але дуже хотів би вже переглянути «Уроки толерантності» Аркадія Непиталюка, «Ти мене любиш?» Тоні Ноябрьової, бо не встиг переглянути на фестивалі. Та чекаю на фільм «Я, Побєда і Берлін» Ольги Ряшиної.
Більше про фільм «Між нами»: