fbpx

Нове українське кіно

Незалежний проект про сучасне українське кіно

Плем’я

95

Жанр: Драма, Кримінал

Виробник: Гармата фільм

Дистриб’ютор: Артхаус Трафік

Режисер монтажу: Валентин Васянович

Художник-постановник: Владлен Одуденко

Художник по костюмах: Олена Гресь

Режисер: Мирослав Слабошпицький

Звукорежисер: Сергій Степанський

Сценарист: Мирослав Слабошпицький

Художник із гриму: Ганна Лукашенко

Оператор-постановник: Валентин Васянович

Продюсер Валентин: ВасяновичІя Мислицька

Креативний продюсер: Олена Слабошпицька

Виконавчий продюсер: Олександра Костіна, Олексій Карпенко, Андрій Небесний

Прем’єра: 11 вересня 2014

Бюджет: ₴ 16 300 000

Бокс офіс Україна: ₴ 388 297

В ролях: Григорій Фесенко, Яна Новикова, Роза Бабій, Ярослав Білецький, Олександр Дзядевич, Олександр Осадчий, Іван Тишко, Олександр Сидельников, Олександр Паніван, Кирило Кошик, Тетяна Радченко, Людмила Руденко, Марина Паніван, Марина Кирка, Яна Сапетова, Ларі Цигельник, Юрій Валованець, Олена Галинська, Христина Кін’якина, Сергій Фесенко, Віта Матвійчук, Олександр Русаков, Денис Груба

1 вересня хлопець на ім’я Сергій прибуває до інтернату для людей із вадами слуху. З ним знайомиться один із учнів на прізвисько Шнирь, який представляє Сергія – Королю, ватажку кримінальної організації “Плем’я”, до котрої входять мешканці інтернату та вчитель праці. Король, пересвідчившись в тому, що Сергій не страждає наркозалежністю, призначає йому випробування бійкою з найкращими із своїх людей. Хлопець перемагає і його відсилають на першу справу – пограбування. На святкуванні його успішного виконання Сергій знайомиться з Анею, яка працює повією в банді Короля та є його наложницею.

Після того як у результаті нещасного випадку помирає сутенер Ані, його місце займає Сергій. Він платить їй за секс з ним і закохується у неї. Після цього Аня вагітніє і витрачає крадені гроші Сергія на аборт. Тим часом Король разом з учителем праці домовляється з деким спонсором, щоб відправити Аню разом з іншою повією Свєткою до Італії як секс-рабинь.

Цікаві факти:

Мирослав Слабошпицький зацікавився жестовою мовою глухих людей, ще коли вчився у київській школі №186. Навпроти цієї школи знаходився інтернат для дітей із вадами слуху і гурти хлопчаків цих шкіл часто билися між собою. Як згадує режисер “Бувало й билися з ними школа на школу.” Коментуючи ґенезу фільму, Слабошпицький зазначав, що “”Плем’я” будувалося трохи на моїх шкільних мемуарах, трохи — на розповідях друзів та на спостереженнях”.

У 2010 році Слабошпицький зняв короткометражний фільм “Глухота” про один день із життя глухих, який був номінований на Берлінському міжнародному кінофестивалі як найкращий короткометражний фільм. Після його фестивального успіху у жовтні того ж року він отримав грошовий грант від Фонду Хуберта Белса Роттердамського міжнародного кінофестивалю на розробку повнометражного фільму, і після цього почав працювати над його сценарієм.

Кастинг проходив у 5 турів. За словами режисера, під час кастингу він продивився понад 400 хлопців і дівчат із вадами слух.

Виконавиця головної ролі – білоруска Яна Новікова. Вона дізналася, що в Києві є професійний театр для глухих “Веселка” в Культурному Центрі УТОГ й там якраз набирали нових акторів і майбутніх студентів Академії циркового та театрального мистецтва, й для проб туди спеціально приїхала в Київ з Білорусі. Хоча Новікова й не отримала там ролі, але її помітив Мирослав Слабошпицький і запросив на кастинг свого фільму.

Бюджет картини склав 14 мільйонів гривень, половину з яких профінансувало Державне агентство України з питань кіно, а другу половину — Фонд Рината Ахметова “Розвиток України”, Фонд Хуберта Белса Роттердамського міжнародного кінофестивалю (Нідерланди), а також продюсер фільму Валентин Васянович коштами, залученими ним особисто.

Зйомки фільму тривали шість місяців: з жовтня 2013 року по березень 2014 року. Інтернат, в якому відбувалась основна дія фільму, був реальним навчальним закладом — середньою школою № 186 міста Київ, де навчався сам режисер.

Стрічка знімалася камерою Steadicam у деякому сенсі у “документальній” манері, де практично немає близьких ракурсів і практично весь фільм складається з довгих ракурсів та дублів. Як пояснив згодом режисер, цей стиль зйомок був обраний випадково, під-час репетицій, коли творці зрозуміли що віддалені ракурси дозволяють побачити міміку всього тіла німих акторів (а не лише губи як то буває у звичайних близьких ракурсах).

Режисер вважає свій фільм класичним вестерном, тільки в умовах сьогодення: “іноземець приїжджає в місто, вступає в банду, закохується в дівчину ватажка”.

Назва стрічки посилається на однойменне кримінальне угрупування з фільму, навколо якого розгортається сюжет. Режисер пояснює, що саме слово “Плем’я” відсилає до поганських, дохристиянських часів, де реальність – поза світом добра і зла. Члени племені невинні, вони не розуміють різниці між цими категоріями. За словами Слабошпицького “Плем’я – це чистий Ніцше “По той бік добра і зла”. І народжується любов, хай вона там така-сяка, але все одно любов.”

Залишити відповідь