Плем’я

Рік: 2014

Жанр: Драма, Кримінал

Країна: Україна, Нідерланди

Виробник: Гармата фільм

Дистриб’ютор: Артхаус Трафік

Режисер-постановник: Мирослав Слабошпицький

Сценарист: Мирослав Слабошпицький

Оператор-постановник: Валентин Васянович

Продюсери: Валентин Васянович, Ія Мислицька

Режисер монтажу: Валентин Васянович

Художник-постановник: Владлен Одуденко

Художник по костюмах: Олена Гресь

Звукорежисер: Сергій Степанський

Бюджет: ₴ 16 300 000

Бокс офіс Україна: ₴ 388 297

Прокат в Україні: 11 вересня 2014

В ролях: Григорій Фесенко, Яна Новикова, Роза Бабій, Ярослав Білецький, Олександр Дзядевич, Олександр Осадчий, Іван Тишко, Олександр Сидельников, Олександр Паніван, Кирило Кошик, Тетяна Радченко, Людмила Руденко, Марина Паніван та ін.

Синопсис: 1 вересня хлопець на ім’я Сергій прибуває до інтернату для людей із вадами слуху. З ним знайомиться один із учнів на прізвисько Шнирь, який представляє Сергія – Королю, ватажку кримінальної організації “Плем’я”, до котрої входять мешканці інтернату та вчитель праці. Король, пересвідчившись в тому, що Сергій не страждає наркозалежністю, призначає йому випробування бійкою з найкращими із своїх людей. Хлопець перемагає і його відсилають на першу справу – пограбування. На святкуванні його успішного виконання Сергій знайомиться з Анею, яка працює повією в банді Короля та є його наложницею.

Після того як у результаті нещасного випадку помирає сутенер Ані, його місце займає Сергій. Він платить їй за секс з ним і закохується у неї. Після цього Аня вагітніє і витрачає крадені гроші Сергія на аборт. Тим часом Король разом з учителем праці домовляється з деким спонсором, щоб відправити Аню разом з іншою повією Свєткою до Італії як секс-рабинь.

Цікаві факти:

• Мирослав Слабошпицький зацікавився жестовою мовою глухих людей, ще коли вчився у київській школі №186. Навпроти цієї школи знаходився інтернат для дітей із вадами слуху і гурти хлопчаків цих шкіл часто билися між собою. Як згадує режисер “Бувало й билися з ними школа на школу.” Коментуючи ґенезу фільму, Слабошпицький зазначав, що “”Плем’я” будувалося трохи на моїх шкільних мемуарах, трохи — на розповідях друзів та на спостереженнях”.
• У 2010 році Слабошпицький зняв короткометражний фільм “Глухота” про один день із життя глухих, який був номінований на Берлінському міжнародному кінофестивалі як найкращий короткометражний фільм. Після його фестивального успіху у жовтні того ж року він отримав грошовий грант від Фонду Хуберта Белса Роттердамського міжнародного кінофестивалю на розробку повнометражного фільму, і після цього почав працювати над його сценарієм.
• Кастинг проходив у 5 турів. За словами режисера, під час кастингу він продивився понад 400 хлопців і дівчат із вадами слух.
• Виконавиця головної ролі – білоруска Яна Новікова. Вона дізналася, що в Києві є професійний театр для глухих “Веселка” в Культурному Центрі УТОГ й там якраз набирали нових акторів і майбутніх студентів Академії циркового та театрального мистецтва, й для проб туди спеціально приїхала в Київ з Білорусі. Хоча Новікова й не отримала там ролі, але її помітив Мирослав Слабошпицький і запросив на кастинг свого фільму.
• Бюджет картини склав 14 мільйонів гривень, половину з яких профінансувало Державне агентство України з питань кіно, а другу половину — Фонд Рината Ахметова “Розвиток України”, Фонд Хуберта Белса Роттердамського міжнародного кінофестивалю (Нідерланди), а також продюсер фільму Валентин Васянович коштами, залученими ним особисто.
• Зйомки фільму тривали шість місяців: з жовтня 2013 року по березень 2014 року. Інтернат, в якому відбувалась основна дія фільму, був реальним навчальним закладом — середньою школою № 186 міста Київ, де навчався сам режисер.
• Стрічка знімалася камерою Steadicam у деякому сенсі у “документальній” манері, де практично немає близьких ракурсів і практично весь фільм складається з довгих ракурсів та дублів. Як пояснив згодом режисер, цей стиль зйомок був обраний випадково, під-час репетицій, коли творці зрозуміли що віддалені ракурси дозволяють побачити міміку всього тіла німих акторів (а не лише губи як то буває у звичайних близьких ракурсах).
• Режисер вважає свій фільм класичним вестерном, тільки в умовах сьогодення: “іноземець приїжджає в місто, вступає в банду, закохується в дівчину ватажка”.
• Назва стрічки посилається на однойменне кримінальне угрупування з фільму, навколо якого розгортається сюжет. Режисер пояснює, що саме слово “Плем’я” відсилає до поганських, дохристиянських часів, де реальність – поза світом добра і зла. Члени племені невинні, вони не розуміють різниці між цими категоріями. За словами Слабошпицького “Плем’я – це чистий Ніцше “По той бік добра і зла”. І народжується любов, хай вона там така-сяка, але все одно любов.”