Ворог у ліжку: рецензія на фільм «Хто ти, Філіпе?»
1 393В прокат вийшла польська воєнна драма «Хто ти, Філіпе?». Ділимося враженнями про стрічку.
21 червня воєнна драма «Хто ти, Філіпе?» отримала головний приз фестивалю глядацького кіно Миколайчук Open. Фільм польського режисера Міхала Квечинського здобув першість у Міжнародному повнометражному конкурсі, з-поміж восьми фільмів світового та українського виробництва. В українському прокаті стрічка вийшла 29 червня. Портал “Нове українське кіно” вже переглянув фільм і розповідаємо, чим картина примітна.
Фільм “Хто ти, Філіпе?” заснований на романі Леопольда Тирманда – польського письменника єврейського походження. Після того, як радянські війська окупували у 1941 році Варшаву, він був заарештований органами НКВС та отримав вісім років ув’язнення. Невдовзі, після нападу Німеччини на СРСР, йому вдалося втекти й з фальшивими паперами французького громадянина деякий час він працював у Рейху. У 1944 році Тирманд записався моряком на німецьке судно, намагаючись таким чином перебратися до нейтральної Швеції. Його спіймали й відправили до концтабору Грін поблизу Осло. Там він і дочекався кінця війни.
Спогади про Другу світову війну пізніше лягли в основу творчості письменника і роман “Філіп” не виключення, адже сюжет частково спирається на період життя автора у Рейху. Як і у випадку Леопольда, у стрічці йдеться про польського єврея, який вдає з себе француза у нацистській Німеччині.
Стрічка без зайвого героїзму та повстанського мучеництва розповідає історію прихованої особистої помсти, яка реалізується через збочену гру із людьми з фашистської системи. Переломний 1943 рік, німці кинуті на всі фронти й Франкфурт виявляється населений переважно примусовими робітниками з країн-союзників Третього Рейху або представників завойованих народів. Саме у цих умовах головний герой фільму Філіп вступає в численні інтимні стосунки з німкенями, чиїх чоловіків війна закинули далеко від дому або ж вони занадто зайняті фашистськими справами, щоб щось неладне помітити.
Герой Еріка Кульма зухвалий і слизький, але водночас сповнений відчаю та психологізму. Режисер уникає прямих відповідей на питання, хто ж такий Філіп – боягуз, герой, жертва, чи, можливо, своєрідним чином кат, для якого жінки лише засіб. Певною мірою глядачу показують персонажа, протилежного “Піаністу” іншого польського режисера Романа Поланськи, який не піддається обставинам. Філіп знаходить свій завуальований шлях до помсти ворогу – через зваблення, які закінчуються психологічним аб’юзом.
В такий мізогонічний спосіб стрічка досліджує долю травмованого війною чоловіка, але без жодних оцінок щодо його дій. Людина, яка втратила все, отримує задоволення від знущань з жінок, хоча про задоволення в картині, при всій її еротичності, не йдеться. Вдень герой зіштовхується з жорстокістю фашистів, а вночі та за можливості – стає сам своєрідним садистом. І все це відбувається під канонаду святкових урочистостей, на яких прислужує герой, які ніби перекочували у фільм з серіалу “Вавілон-Берлін”.
Етична неоднозначність пронизує всю стрічку, яка не дає жодних готових рішень або пояснень ні щодо вчинків героя, ні щодо того “а що далі”. Герой не може зупинитися навіть тоді, коли з’явився проблиск світла в його долі. Ймовірно, саме в цьому полягав режисерський задум Міхала Квечинського, який випробовує морально-етичні рамки глядача, що має вирішити для себе, то хто ж такий Філіп і чи виправдовувати мізогонію героя через те, що він втратив усе і тепер живе глибоко в тилу особистого ворога. Не дивно, що для цього обрані рамки часу, коли універсальні цінності нівелювалися, а завтра може не настати ніколи.
Автор: Микола Маранчак