Сергій Сміян, актор фільму «Батько»: Мій персонаж — це складна людина
1 549Український актор театру та кіно Сергій Сміян розповів про свого персонажа в психологічній драмі з елементами детективу «Батько» Олександра Кобзаря. Читайте повне інтерв’ю.
Український актор Сергій Сміян втілив у фільмі «Батько» Єгора Дубініна — чоловіка із сумнівною репутацією. У минулому герой Сергія відсидів за кримінал, а зараз працює на сміттєзвалищі. Зачерствілий від тяжкого життя, бідності та свого оточення, він нерідко проявляє агресію до рідних. Тож коли у нього з’явиться нагода покращити становище нечесним шляхом — чи зможе він впоратися зі спокусою або все ж візьметься за старе? Дивіться у кіно з 27 липня (кінотеатральну дистрибуцію стрічки здійснює FILM. UA Distributrion).
В інтерв’ю порталу “Нове українське кіно” Сергій Сміян розповів як проходив кастинг на роль, що найбільше запам’яталося під час зйомок, про інші свої ролі в проєктах, також поділився думкою про серіальне виробництво в Україні.
– Розкажіть про вашу роль у фільмі «Батько»?
– Мушу вам сказати, мій персонаж — це людина покоління дев’яностих років. Він із тих, хто чекали все своє життя чогось, вони щось робили, але весь час чогось не доробляли. Щось не виходило. Вони хотіли гарного життя, дорогих машин, красивих жінок. Але все щось не складалося. Може лінь? Може. Може, відсутність якої удачі? Не знаю. Але вони у нашому суспільстві є. Я розумію свого персонажа, я розумію цих людей. Я розумів цих людей, я їх знав. Але для мене це погані люди. Вони залишилися на узбіччі життя. Вони прожили більшу частину життя, але нічого не змогли досягти. Вони вважають, що всі винні щось їм. Вони ніколи не задумувались над тим, що винні вони. Вони самі винні у своїх невдачах. Але вони завжди перекладали свою провину на інших. Мій персонаж — це складна людина. Але він хоче вилізти з цієї бідності. Він по-своєму кохає свою дружину, любить свого сина. Воно не так, як має бути в нормальних людей, але він любить, він турбується про них.
Сергій Сміян у ролі Єгора Дубініна (кадр з фільму «Батько»)
– Чи проходили кастинг на роль, чи вас запросили на зйомки?
– Це дуже цікава історія з кастингу на цю роль. Я Сашу (режисер Олександр Кобзар – ред.) особисто не знав, ми не були знайомі. Мені прийшло повідомлення від нього, що він хотів би мене запросити на роль. Дивлюсь якесь невідоме повідомлення. Хто це? Яку роль? Я забув і не відповів. А пізніше Саша подзвонив мені, каже — “давай спробуємо”. Ну звичайно, спробую. Ми просто зустрілись і зняли. Знімали такий маленький тизер спочатку. Там був я і Ксенія Баша. І я дуже щасливий, що Саша мене затвердив на цю роль. Було дуже цікаво працювати.
Кадр з фільму «Батько»
– Що найбільше запам’яталося під час зйомок?
– Дуже цікаві люди у команді. Цікаво були підібрані локації. Цей будинок, який стояв біля моря, вже давно нежилий. Це знахідка.
– Про що, на вашу думку, ця стрічка?
– Цей фільм показує стосунки батька і сина, людини та Бога. А також про те, що помиляються всі. І що близькі люди повинні знаходити компроміси між собою.
Кадр з фільму «Батько» (ліворуч – акторка Ксенія Баша)
– Якій категорії глядачів вона буде найбільш цікавою?
– Мені здається, це буде найбільш цікаво для чоловіків від тридцяти до шістдесяти років. Дуже хочу, щоб молодь пішла взагалі, щоб український глядач пішов на українське кіно.
Кадр з фільму «Батько»
– У вашій фільмографії – чимало серіалів. Серіальне виробництво переважає в Україні кінематограф?
– Тут ми можемо говорити про те, що було до 24 лютого 2022 року. Звісно, серіальне виробництво переважало. Відсотків 80-90 у нас знімалося саме серіалів і не дуже хорошої якості. І багато знімала росія.
– Кого ви зазвичай граєте в проєктах чи це різнопланові ролі? Які з ролей для вас найбільш важливі?
– Я граю в основному або росіян, або бандитів. Ну або ж якихось продажних поліцейських. Не маю жодної позитивної ролі. Найважливішою для мене роллю буде саме ця — у фільмі «Батько». Це класне кіно. Також у мене була цікава робота у польському проєкті. Це історичний проєкт.
– Чи можна сьогодні заробляти достатньо коштів на кар’єрі актора, чи доводиться мати дві професії?
– Це дуже важко. Тут треба бути в тренді, аби заробляти. Або ж якщо ти актор каналу чи актор якогось продюсера. В кіно, скажемо так, гонорари нормальні, навіть зараз, коли вони впали. Але це нормальне явище. Дуже вплинув коронавірус, вплинуло вторгнення. Багато акторів почали шукати ще щось. Щось інше робити, щоби бути, але треба працювати й у професії. Адже щоб бути актором, треба зніматися.
– Розкажіть про вашу театральну кар’єру. Де зараз граєте?
– Я працював в театрі, але я пішов з театру у вісімнадцятому році. На жаль, перестало бути цікаво. Але зараз я граю в антрепризах. Є такий театральний режисер Павло Юрчук, він зробив виставу. Ми в травні їздили в Португалію на десять днів. З цією виставою нас запрошував Лісабонський академічний театр. Дуже цікава там сама вистава. Дія її починається двадцять третього лютого 2022 року. І потім йде війна. І як це відбувалось. Цю виставу треба дивитись. Театр треба любити.
Я закінчив інститут у 1996 році. А тоді ж взагалі було дуже важко, бо зарплати мізерні були, і багато хто не пішов працювати по професії. Але ті, хто пішли та всі змогли пережити це, я ними захоплююсь. Бо я, наприклад, пішов з професії. Повернувся в професію тільки у 2011 році, через п’ятнадцять років після того, як закінчив університет. Але це у кожного особисто, скажемо так. У нас класні актори, у нас дуже сильна акторська школа. В Україні взагалі дуже. І дуже шкода, що у свій час стільки часу в нас в основному знімались російські актори. Треба знімати своїх, давати роботу. Їх на периферії багато. Дуже багато театрів, театральних акторів, які могли б зіграти, але вони невідомі. Ніхто не хоче заморочуватися і викликають, грубо кажучи, там десять, двадцять, п’ятдесят прізвищ, які переходять з одного серіалу в інший, з одного кіно в інше. Сподіваюсь, що все буде змінюватись. Побачимо. Ми ж актори – оптимісти. Ми віримо, що може бути краще.
– У яких проєктах кіно або серіалів задіяні зараз?
– Зараз, на жаль, ні. Зараз тільки проби. Чекаю. Сподіваюсь, що будуть затвердження.
– Що останнього подивилися з українського кіно? Що сподобалося, а що, можливо, не зовсім?
– З останнього найбільше сподобалися фільми «Бачення метелика» та «Памфір».
– Що побажаєте глядачам перед переглядом фільму «Батько»?
– Навіть не знаю, що можна побажати глядачам. Нам я бажаю, щоб глядач пішов. Фільм дуже класно знятий. У нас був чудовий оператор Олександр Земляний, це один з найкращих операторів в Україні, я вважаю. У нас дуже хороший сценарій. Виходить так, що глядачу я бажаю, щоб він отримав, хай це звучить і пафосно, насолоду від цього фільму. Фільм дуже достойний.
Більше про фільм «Батько»: