fbpx

Нове українське кіно

Незалежний проект про сучасне українське кіно

Життя, як гротеск: рецензія на український ситком “Марк+Наталка”

46

Історія українського ситкому настільки коротка, що мабуть легше знайти приклади вітчизняного нуару чи вестерну. За традицією ситуативна комедія – то такий жанр, в якому абсолютно офіційно формат передбачає з 30 хвилин ефірного часу 8 хвилин реклами. Глядачеві не обов’язково слідкувати за сюжетом (його тут здебільшого немає), тут ціль скоріше піднімати настрій жартами з життя, але десь на фоні. Карикатурність, іронія та наївність – ось мабуть й усі жанрові складові. Хіба що закадровий сміх ще в момент панчлайну, адже джерело усього цього стенд-ап виступи коміків. Проте росіяни ще в 90-і від сміху відмовились, тож в Україні вдіяли так само. Як результат, при створенні “Леся+Рома”, іншого рімейку французької класики “Un gars, une fille”, його немає.

Проблеми нового серіалу починаються вже на старті, адже ще до виходу його порівнюють з попередником, а дехто й з російським “Саша и Маша”. Вже на цій стадії глядачам починає здаватись, що тут канон, а тут нє-нє, не замислюючись, що про канон цього кіно вони скоріше нічого знають – французький оригінал в нас не показували.

Канал вирішує не ризикувати і ставить серіал на час перед прайм-таймом о 17:40, коли люди тільки повертаються додому з роботи, але ще не біля телевізора (в Україні прайм-тайм починається о 18:30), і навіть без ранкових повторів. Усе це вже на старті ставить новий серіал у складне становище, яке вивести з положення ще допрем’єрного провалу має гумор і глядацькі симпатії. Тож чи вийшла комедія? Автори настільки перенасичили короткі скетчі жартами, що за 5-10 хвилин глядач встигає подолати маршрут від фейспалм до реготу вголос і назад. Висміюють тут усе – від класичних історій із друзями, родичами, побутом до інтимних питань, актуального сьогодні заліпання в гаджети і проблем співіснування зовсім різних людей в сучасній Україні. З кожною серією серіал позбавляється нафталінової поволоки попередників, а персонажі з кожної наступної сюжетної арки вижимають усе, балансуючи на грані петросянівського балагану, але не впадаючи в нього, адже за хвилину глядач спостерігає вже зовсім інший словесний каламбур і ситуацію, в яку ставлять двох закоханих. Ревнощі, непорозуміння, пошук компромісів й побутові розмови – на цьому будуються життєві аллюзії “Марка+Наталка”, але з кожної конфліктної ситуації герої знаходять вихід, оскільки повага, терпіння і любов один до одного долають усі негаразди.

Тут би можна було заговорити про мелодраматичну складову, але кіно не бере на себе зайвого. Тільки комедія, тільки кардкор.

В режисерському кріслі засідає новачок – режисер з Кривого Року Гарік Бірча, який до сих пір напрацьовував трудовий стаж у вітчизняному телепроекті “Comedy Club Ukraine” і в складі тренерів “Ліги Сміху”. Його завданням, щоб усе було живенько, але по канону зі статичною камерою і вдалим монтажем, вчасно фіксуючим в’юнку міміку акторів. Наталка Кобізька і Марк Дробот, які пройшли всеукраїнський кастинг, відпрацьовують кожну 20-хвилинну серію так, що якби наповнити їх емоціями хоча б частину сучасного кіно, воно б не здавалося таким безнадійним. Проте до великого кіно цьому проекту далеко – актори зв’язані сценарною легковажністю і роблять усе, щоб залишатись в своєму гротескному образі.

Основна ціль проекту розслабити глядача, підняти йому настрій, тож Гарік Бірча робить свою роботу режисера вивірено: жодних різких рухів, статична камера, м’яке світло, насичені світлі кольори. Жодних соціальних чи ідеологічних підтекстів, які сьогодні модно шукати в українському кіно. М+Н – це комедія ситуацій для відпочинку і цим вона підкупає. Це не виправдовує надуманість багатьох сюжетних арок, імпровізацію й відверті сценарні дири, проте з легкої руки й завдяки своїй щирості вибудовується в дзеркало суспільства. На це вказує не лише світосприйняття героїв, а й суржик, який одночасно дратує та іронізує те, яким чином досі спілкуються українці, самі того не помічаючи. Тож з кожною серією все більше закохуєшся в героїв і починаєш переживати за їхні стосунки трохи не більше, ніж за свої, а Наталка починає нагадує твою колишню, хіба що без синдрому королеви.

І поки більшість каналів досі кліпає з Росією спільні ноунейм проекти, страхуючись від ризиків, канал ICTV береться вже вдруге створити суто вітчизняний продукт, нехай і рімейк ще одного рімейку. Тож Марку і Наталці залишається настоятись, позбавившись від зайвих порівнянь, і стати класикою нового покоління. Для цього в них є все: відчуття духу часу, талановиті актори, близьке й зрозуміло молодому глядачеві середовище. А ще відчуття канонів модного вітчизняного стилю – вбранням Наталки можна було б присвятити окремий огляд.

Цікаво, що Дмитро Лаленков, який грав у серіалі “Леся+Рома”, грає в новому ситкомі батька головного героя Марка. Тож можна чекати досить несподіваних поворотів в майбутньому, адже серіал щойно відіграв свої пілоти, пристосовуючись до смаків сучасного глядачі, а ті до його піруетів. Це означає, що далі буде, а значить до нових зустрічей з Марком і Наталкою.

Автор: Микола Маранчак