fbpx

Нове українське кіно

Незалежний проект про сучасне українське кіно

П’ять заборонених в СРСР українських фільмів можно переглянути онлайн

5 498

“Пропала грамота”, “Довгі проводи”, “Совість”, “Білі хмари”, “Криниця для спраглих” – це далеко не вичерпний список українських фільмів, які були заборонені в радянський час. Режисери Володимир Денисенко, Кіра Муратова, Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко, Борис Івченко – це не всі, кому через свої новаторські й незаідеологізовані стрічки не щастило декілька раз або ж зовсім.

60-ті і початок 70-х років – це був час появи і розвитку унікального мистецького явища, що отримало назву – «українське поетичне кіно». Однак радянська система обірвала творчі пошуки й заблокувала новаторські ідеї багатьох режисерів, чим фактично припинила розвиток українського кінематографу на декілька десятиліть. Радіо Свобода опублікувала добірку українських фільмів для перегляду онлайн, які були заборонені в СРСР. “Нове українське кіно” ділиться з вами цікавою інформацією.

«Совість» (1968)

Режисер: Володимир Денисенко

Друга світова війна. Україна. Двоє місцевих хлопців вбивають німецького коменданта. Нацисти за це розстрілюють півсела. Інших – обіцяють розстріляти вранці, якщо ніхто не видасть двох хлопців. Здатися, зрадити чи померти? Час пішов.

“Цей фільм вважався назавжди втраченим. Спочатку його заборонили, а єдину копію викрали. Проте у 1989 році невідомий підкинув під двері фільмосховища Державної кіностудії студії імені Довженка плівку із фільмом. Ось так була повернута українському кіно «Совість»”, – розповідає син режисера стрічки Володимира Денисенка – Олександр.

Репресований фільм Володимира Денисенка "СОВІСТЬ"

Вітаю всіх шанувальників творчості мого батька відомого українського кінорежисера Володимира Денисенка! До дня його народження розміщую створений ним і практично знищений комуністичною тиранією художній фільм "Совість" (кіностідя ім.О.Довженка, 1968). У цій картині батькові вдалося показати опір українців в часи другої світової війни, які вони вчиняли самостійно (без вказівки більшовицьких комісарів). Картину було пколадено на полицю Держкіно, а батька було ще раз звинувачено в нацоналізмі і прославленні героїв УПА ОУН… Бажаю гарного перегляду.

Опубліковано Денисія. Світи Володимира Денисенка Понеділок, 7 січня 2019 р.

 

«Білі Хмари» (1968)

Режисер: Ролан Сергієнко

Головний герой несподівано отримує телеграму ‒ батько при смерті. В довгій дорозі він згадує своє дитинство, яке припало на колективізацію і Голодомор. Тоді, коли його батько активно розкуркулював односельців. Невдовзі від голоду помруть мільйони українців. Чи встигне син до батька і що тепер йому скаже?

Кіноповість за романом Олександра Сазоненко. Фільм Ролана Сергієнка зазнав численних переробок, із нього вирізали багато сцен і з оцінкою «ідейно хибного» – стрічка фактично не дійшла до глядача.

«Криниця для спраглих» (1966)

Режисер: Юрій Іллєнко

Практично безслівна притча про старого Левка, якого покинули всі: шість синів та дружина. Він хоче померти, навіть майструє собі домовину, але так і не знаходить смерть. Сільська криниця, з якої століттями пили воду, замулюється. Левко намагається її очистити.

Цей фільм Юрія Іллєнка за сценарієм Івана Драча ніхто не мав побачити. Через «ідейні збочення» всі копії фільму ЦК КПУ наказав знищити. Однак одну копію режисеру стрічки Іллєнку таки вдалося викрасти. Лише у 1988 році, після 22 років небуття, глядачі вперше побачили «Криницю для спраглих».​ Низка критиків називають цей фільм одним із найкращих в українському кіно.

«Пропала Грамота» (1972)

Режисер: Борис Івченко

Героїчна комедія про подорож козаків Василя (Іван Миколайчук) та Андрія (Федір Стригун) з гетьманською грамотою до цариці у Петербург, повна веселих пригод і важких випробувань, стала в радянський час забороненою.

Спершу зняли режисера фільму Віктора Греся, радянським чиновникам не сподолося його романтичне трактуватння вільнолюбного козака Василя.

Його замінили Борисом Івченком. Але і йому наказали суттєво переробити вже відзняту стрічку: вирізати і дозняти нові сцени, змінити музичне оформлення, додати нові репліки і багато іншого. І так декілька раз. З-поміж всього московським цензорам дуже не сподобався німецький акцент російської цариці. ЇЇ слова чиновники, наказали переозвучити українською. А знаменитий козацький марш прибрати зі сцени, у якій козаки в’їжджають до Петербурга. Однак навіть після численних правок, фільм таки не дозволили показувати. Він вийшов на екрани лише через 12 років. Про це пише у журналі Кіно-Театр кінознавець Лариса Брюховецька.

«Довгі проводи» (1971)

Режисер: Кіра Муратова

Пронизлива історія про маму-одиначку, яка не може відпустити сина від себе. Через її безглузді вчинки, вона все більше віддаляється від найдорожчої для неї людини – її сина.

Фільм Кіри Муратової створювався на Одеській кіностудії. Коли він був майже готовим, керівництво почало вимагати від Муратової його переробити. Вона відмовилася. Вже невдовзі спеціальною постановою ЦК Компартії фільм повністю заборонили. Лише через 15 років фільм вийшов на екрани й отримав премію на Міжнародному кінофестивалі в Локарно.

***

Абсолютний рекордсмен, фільми якого були заборонені в радянський час – Юрій Іллєнко. Сім фільмів, над якими він працював, підпали під заборони. Серед них: «Вечір на Івана Купала», «Білий птах з чорною ознакою» та інші.

А ось після арешту Сергія Параджанова його «Тіні забутих предків» ніде не показували.Також були заборонені «Дід лівого крайнього» Леоніда Осики, «Заячий заповідник» Рашаєва та інші. Кількість ідей та сценаріїв фільмів, які не пройшли цензуру порахувати складно.

Починаючи із 1972 року радянська цензура стала суворішою й не допускала створення фільмів вже на етапі сценарію. Лише із процесами перебудови у середині 1980-х років заборонені фільми почали повертатися на екрани.

Читайте також

Фільм-концерт “Розділові Наживо” за участі Сергія Жадана вийшов на Takflix