Останній корабель у Криму: що пишут кінокритики про фільм “Черкаси”
764В прокат вийшла воєнна драма “Черкаси” режисера Тимура Ященка. Обрали найцікавіше з перших відгуків кінокритиків.
27 лютого в кінотеатрах України стартував показ воєнної драми “Черкаси”, яким глядача повертають на шість років назад – у час, коли відбулася анексія Криму Росією. Картина розповідає історію однойменного морського тральщика, який під час тих подій на початку 2014 року був заблокований російськими судами в озері Донузлав. “Черкаси” став останнім українським судном, що чинило опір та не спустило державний прапор. Наразі фільм крокує кінотеатрами країни. “Нове українське кіно” зібрала головне з того, що пишуть про нього кінокритики.
“Вийшло не ідеальне, але чесне, емоційне та непафосне кіно, попри усі патріотичні атрибути” – Катерина Сліпченко, Zahid.net.
“Перша половина фільму дуже добре передає ту затхлу та душну, як повітря в машинному відділенні, атмосферу довоєнної служби, коли прапор був лише тканиною, гімн — набором слів під музику, а присяга – умовністю для отримання синекури поряд з домом. Будь-хто, хто проходив строкову службу до 2014 року, навіть не на флоті, може побачити у стрічці класичний набір “тягот і лішеній воінской служби”. Тут вам і класична совкова “дідівщина”, і братання з росіянами, і абсолютно скотські побутові умови, і низька боєздатність екіпажу” – Ігор Кромф, Прямий.
На думку критика, “Черкаси” – це імпресіоністська воєнна драма про холодне березневе море, моральну іржу довоєнної служби, побутовість державної зради та мужність тих, хто сам не знав про те, що герой.
“Новачки п’ють по склянці горілки для посвяти, всі ненавидять кока, люблять сходити в стрип-бар і поважають командира. Особливо радує, що команду показують такою, яка вона є. Без показового героїзму і надихаючих реплік в нікуди, через що дійсно віриться, що все було саме так” – Тетяна Мялковська, Telekritika.
Інша авторка навпаки називає зав’язку найбільш слабкою частиною, проте відмічає інші якості фільму.
“Що можна віднести до безперечних достоїнств “Черкас”, так це відсутність дратівливого патріотичного і військового пафосу. Немає поділу героїв на хороших і поганих. Всі персонажі суперечливі і по-своєму неприємні – вони страждають від власної убогості, п’ють, матюкаються, б’ються, погано один до одного ставляться. Відповідно, хороші не вчать поганих добра. Вони просто всі разом сидять на цьому кораблі, як павуки у банці, і замість дисципліни задовольняються дідівщиною, замість поваги – боротьбою страху і влади, а замість військової честі – ущемленим самолюбством. А потім доводиться вибирати: зарплату в чотири рази вищу або країну, якій приносив присягу” – Юлія Потерянко, 112.ua.
З недоліків вона виділяє те, що не завжди доведені до пуття мікросюжети, занадто велика кількість зовні схожих персонажів в однаковій формі, яких складно запам’ятати і відрізнити одне від одного, не завжди органічні репліки.
“Навіть попри те, що у фільмі є сцени, які буквально закінчуються нічим, попри те, що наш головний герой Мішка посередині змінює характер на всі 180 градусів без жодної причини, а другорядні персонажі зливаються разом (хоча, можливо, у тому й був задум), ця історія ніколи не втрачає моменту. “Черкаси” тримає у напруженості до самого кінця, перетворивши моє тіло у деяких сценах на суцільний клубок нервів” – Аліна Нікуліна, ТСН.
Ще один кінокритик здебільшого хвалить фільм, але також відмічає окремі слабкі моменти
“Деякі сцени переривалися і не продовжувалися, деякі просто не пояснювалися, лінії персонажів зависали й обрубалися, а ситуації не проговорювалися. Відчувалося, що фільм усе-таки, незважаючи на трирічне виробництво, не закінчений, не до кінця і не так добре змонтований. Хоча і зшитий режисерською концепцією.. Незакінченість сцен чи ліній можна було б назвати і специфікою монтажу, так званим рубленим, рваним монтажем, але, на жаль, це погане пояснення” – Ярослав Підгора-Гвяздовський, Detector Media.
Своїм враженням поділився також режисер Ахтем Сеітаблаєв (“Захар Беркут”, “Додому”). Йому фільм сподобався, проте він зауважив:
“Мені не вистачило трохи пояснень – чому це відбулося саме так, а це так. Я би спитав режисера, де межа між документальним фактом і міфом, легендою”, – сказав він після перегляду стрічки.
“Цікаво, що останній епізод фільму майже один в один повторює фінальну сцену стрічки “Крути 1918“. Якщо взяти до уваги, що в обох фільмах та обох епізодах грає той самий актор, Євген Ламах, виглядає це досить символічно”, – Олег Данилов на ITC.
Це фільм, який потрібен зараз українцям, – пише автор. Тому що здається, дехто в нашій країні став забувати, хто почав цю війну. Війну, яка ще не скінчилася.
“Цей фільм став нашою сповіддю. Гранично чесною. Максимально безжальною. Сповіддю про те, як все починалося. Про те, якими ми були. Будь-яка брехня завжди легко перекидається правдою – але саме тому “Черкаси” роблять нас сильнішими. Тому що історію цього корабля неможливо спростувати. Ми все про себе сказали самі. А ще цей фільм про те, як ми здатні змінюватися. І саме тому я буду його переглядати” – Павло Казарін, Радіо Свобода.
Читайте також