fbpx

Нове українське кіно

Незалежний проект про сучасне українське кіно

Антоніна Хижняк, «Спіймати Кайдаша»: У сценарії Мотря реально таки стервисько була!

754

Антоніна Хижняк, українська акторка театру, кіно та дубляжу, чиїм голосом українською мовою говорять герої дубльованих фільмів – від Лари Крофт, Мирослави в фільмі «Захар Беркут», Марти у кінофільмі «Ножі наголо» до Пушинки з «Кролика Петрика», розповідає про виконання ролі Мотрі Кайдашенчихи у телесеріалі «Спіймати Кайдаша», спорт у житті та наступний серіал.

“Спіймати Кайдаша” Наталки Ворожбит – 12-серійна сучасна адаптація класичної повісті Івана Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я”, яка стала справжньою сенсацією початку весни. Великим відкриттям для всіх стала молода актриса Антоніна Хижняк, яка зіграла норовливу Мотрю Кайдаш. Ukrinform поговорили з Антоніною Хижняк та розпитали про першу серйозну роль у кіно, про відверті сцени та суржик у серіалі. “Нове українське кіно” обрало з матеріалу найцікавіше.

Про першу серйозну роль

Я шалено тішуся, тому що десять років мучилася, мені такого «м’яса» не вистачало. От такої справжньої акторської роботи, коли ти занурюєшся в матеріал, працюєш з режисером, драматургом, коли ти справді копаєш. Не просто виходиш на майданчик, де всі до цього відносяться як до халтури, тому що розуміють, якою лівою п’яткою написані ці сценарії.

Про повість та серіал

Для мене, насамперед, це твір про людей і для людей. Про нас із вами, таких, якими ми є, з нашими недоліками і перевагами. Це твір про сім’ю, про те, як рішення однієї сім’ї впливають на долю країни. Про те, як люди часто знецінюють одне одного, не чують одне одного.

Твір, якому умовно 150 «лєт в обєд», так вистрілив у 21-му сторіччі. Змінюються декорації, з’являються автомобілі, «ракети бороздять космічний простір», а сутність людей, їхня ментальність залишаються такими ж.

Про роль у серіалі

Наташа (Ворожбит – ред.) каже, що там немає головних героїв. Я з нею погоджуюся, тому що все грає в ансамблі й «стріляє» на контрасті! Не було б Кайдашихи чи Мелашки – ну, що Мотря? Звичайне склочне стерво, а на цьому контрасті все новими відтінками заграло. Хоча, звісно приємно, що мене всі так виокремлюють з ансамблю.

Багато чого зі сценарію не ввійшло до остаточного варіанту серіалу, тому що хронометраж – дуже жорстка штука! Певних шматочків сцен і деяких сцен взагалі немає. Але я скажу вам, що в сценарії вона таки реально стервисько була! (сміється). Це мої особисті враження після прочитання сценарію.

Це як зустріти себе в паралельній реальності. Можливо, десь там внутрішні зачіпки завжди в мені й сиділи, а тут – на цій ролі – я всіх своїх демонів вигуляла на повну – і знову, як у ящику Пандори, їх всіх замкнула.

Про Мотрь у житті

Я, звичайно, щось взяла від неї, але й свої гарні якості намагалася їй подарувати. Після зйомок я стала більш упевненою, трошки виросла, бо ще кілька років тому я взагалі була – просто викапана Мелашка!

Мене такі люди напружують у житті, я не дуже люблю подібних Мотрь. Я сама не конфліктна, тому як починають оце каламутить… Я за те, щоб бути толерантним, терплячим, вміти тримати язика за зубами, не бризкати ядом на людей.

Про народність сценарію

Коли читала сценарій, у мене просто волосся дибки ставало, стільки там всіляких фраз «списано» з моєї сім’ї! Коли придане мама мені збирає, я кажу: «Такі чашки маленькі, що з них пити?». А вона: «Доцю, з них треба не пити, їх треба поставити в сервант і дивитися». Я так сміялася!

Хоч як би у нас відрізнялася мова: суржик, діалект, чи говірка в кожному регіоні, але всі пишуть: – О, моя бабуся так говорила, чи мама. Це щось інтернаціональне, навіть, міжчасове й міжпросторове – такий зв’язок з нашими класиками, які описували українців того часу.

Про суржик у серіалі

Якби всі герої розмовляли українською літературною мовою, тоді нам точно не повірили б! Це було б щось неживе. Та й здебільшого зараз люди не спілкуються виключно чистою літературною мовою. В якомусь регіоні більше російських слів, десь більше польських, від цього не втечеш. Не знаю, звідки у мене взялася така тяга, але завдячуючи, що маю рідню в селі, я набралася висловів та інтонацій, які потім підсвідомо використала в Кайдашеві.

Найбільш світлі герої, на яких є надія, що вони щось змінять, не будуть жити так, як їхні предки, – Лаврін і Мелашка – говорять більш чистою українською мовою. Це не випадкова випадковість! Мелашка (Дар’я Федина – ред.) сама зі Львова, в неї апріорі чистіша мова. Лаврін (Григорій Бакланов – ред.) за сценарієм, найбільш освічений – відповідно, у нього правильна мова. Найчорноротіші – це я, Карпо (Тарас Цимбалюк – ред.), і плюс мінус Кайдашиха (Ірина Мак – ред.).

Про знімальний період

Ми знімали три місяці. Це як творчий «запой» – коли просто випадаєш із реального життя. Я згадую, як повертаюся вночі додому – і не можу дочекатися наступного ранку, коли знову потраплю на майданчик!

Я пірнула з головою в цю пучину, дорвалася до цієї творчості. Це настільки було в кайф, що я просто передати не можу. Ну, звісно, як після всілякого запою – жорстке похмілля. Коли все це закінчилося, настала така порожнеча… Мені всього цього не вистачало й не вистачає досі.

Про відверті сцени

У нас була класна атмосфера на майданчику і підтримка з усіх боків – завжди можна було з режисером обговорити, як це буде, щоб було всім зручно і в рамках пристойності. Хоча, у нас стоїть віковий ценз 16+, але там є досить відверті моменти – родзиночки, які відтіняють весь сюжет. Я трішечки переживала. В Кайдашах – це був мій перший досвід таких дуже відвертих сцен.

Про продовження серіалу

Розумію, що хочеться. Але Наталка застосувала драматургічний прийом – відкритий фінал. Це завершений твір. Вона сказала, що, на жаль, не вірить, що Кайдаші помиряться, тому вигадувати хепі-енд, що всі сіли під грушею, пообідали – поставило б великий жирний хрест на всьому. Такі люди не зміняться в один момент. Тут кожен може собі придумати щасливий фінал.

Про відгуки та критику

Коли ми випускали матеріал, то розуміли, що всім сподобатися неможливо. Я часто чую критику від людей, які або почали дивитися і на п’ятій хвилині кинули, або не дивилися взагалі, й свою думку склали з відгуків інших. Хтось називав наш серіал «шароварщиною», але це була б «шароварщина», якби ми вдягнули вишиванки і зараз у 21 сторіччі, натурально б намагалися грати так, як було в оригінальному творі. Але такі версії є в театрі, їх багато, вони стилізовані, класні, круті, їх дуже весело ставити!

Я ще не зустрічала середнього відгуку – людині або «заходить» повністю, вона просто у захваті, або – хейт по всіх фронтах: й актори фальшиві, й балакають суржиком, а повинні нести культуру в маси… Ми ж показуємо життя, яким воно є!

Про наступні ролі

Я розумію, що зупинятися не варто, особливо – ставати актрисою однієї ролі не хочеться. Проте вона (Мотря – ред.) назавжди в моєму серці, вона залишиться чимось рідненьким, теплим і сімейним.

Зараз знімаюся в іншому серіалі, в абсолютно інакшому амплуа – це детективна історія, де я граю експертку по балістиці.

Про спорт

Взагалі, хотіла б спробувати різні жанри, можливо, якась спортивна драма, тому що спорт – велика частина мого життя. Мені близьке відчуття спортсменів, коли здається, що ти вже на межі, але переборюєш себе і до якогось етапу доходиш.

Я займалася в дитячій цирковій студії – акробатика, повітряна гімнастика і всіляке інше. Тому мені з дитинства близька тема, коли в тебе щось не виходить, а ти це переборюєш, працюєш над собою, ідеш через «не хочу», бо треба.

Я дуже чекаю на вихід фільму «Пульс» . Це надзвичайно цікавий погляд на те, як і чим живуть спортсмени, з чим вони стикаються. Професійний спорт дуже жорсткий. І в 35 років може бути таке, що ти залишишся без нічого, і без свого здоров’я в тому числі. Це тяжка доля, але я захоплююся людьми, які йдуть до останнього і вбачають у цьому сенс.

Про роботу акторів дубляжу 

На відміну від театру й кіно, в дубляжі у мене дуже великий розмах у ролях: і більш дорослі, й діти, і тварини, якщо це мультик. На озвучках мені давали різнопланові ролі – й отам я виганялася, скажімо так.

Звісно, що, крім того, що ти емоції видаєш, ти маєш чітко йти за оригіналом – де він дихнув, де носом шмигнув, де побіг, де крикнув. Ти маєш повністю перевтілитися і дати герою не просто свій голос, а й потрапити в його темпоритм, у кожного актора він різний. З якою швидкістю він говорить, як подає текст. Це величезний шмат роботи зі своєю специфікою.

У мене вже понад 200 головних ролей дубляжу, а маленьких – я навіть і не рахую (сміється). Звичайно, ви мене чули в багатьох фільмах, і в “Зоряних війнах”, де я озвучувала Рей – головну роль, і Емма з кінострічки “Емма” говорить моїм голосом, і Пушинка з “Кролика Петрика”.

Про карантин

Дай Боже, щоб ми з цього карантину вийшли з якимись плідними результатами. У мене є побажання для наших сценаристів – не падайте духом, використовуйте цю вимушену паузу для того, щоб написати ще щось класне, що ми змогли б потім зняти й зіграти! Нехай вони пишуть, творять, а ми будемо старатися, щоб всі ті твори побачили світ!

Читайте також

“Спіймати Кайдаша”: чим серіал такий популярний та де подивитись всі серії онлайн