Олександр Бєляк, режисер: Ми зняли комедію «Нереальний КОПець» без підтримки Держкіно
642Режисер фільму «Нереальний КОПець» Олександр Бєляк про те, як знімати без підтримки Держкіно, вітчизняний кінематограф та причини, через які варто переглянути нову одеську комедію.
Нова комедія режисера та сценариста Олександра Бєляка (“Гола правда”, “Сотка”), яка розповідає про пригоди двох одеських патрульних, вийшла в кінотеатральний прокат 4 березня. З нагоди прем’єри, портал “Нове українське кіно” поспілкувався з режисером і дізнався, як знімали стрічку “Нереальний КОПець”, що в ній можна буде побачити, а також про ставлення режисера до вітчизняного фільмування, фінансування, українське кіно на Amazon Prime та принципи, які б могли докорінно змінити індустрію кіно.
– Зізнавайтесь, поліцейський Porsche на вулицях Києва – ваших рук справа?
– Наших. Вже на зйомках в Одесі ми зрозуміли, що Porsche з поліцейською символікою відмінно спрацює в промо-кампанії в Києві. По дорозі в один з кінотеатрів ми проїжджали повз Верховної Ради, оточеної журналістами – всі камери миттєво повернулися в наш бік.
– Чи будуть у фільмі каскадерські трюки на ньому?
– Хлопці будуть розганятися до великої швидкості, входити в повороти, але поки ми не дійшли до бюджетів, коли можна розбити Porsche Panamera в кадрі.
– Складно було домовитися про поліцейську символіку на Porsche?
– Непросто, але ми ж не бандити і не злочинці, які грабують банк в поліцейській машині, тому дозвіл отримали.
– Як виникла ідея фільму?
– Я прийшов в режисуру зі світу продажів і маркетингу кіно, тому відштовхуюся у своїй творчості не від внутрішніх спонукань, як це роблять в авторському кіно, а від того, що може бути цікаво масовому глядачеві. Коли люди повинні просидіти в залі кінотеатру дві години, ти зобов’язаний дати їм щось цікаве, щоб вони не дарма витратили свої гроші та час.
– Чи дійсно частина зйомок відбувалася в Лос-Анджелесі?
– Зйомки були, але не масштабні. Основна дія фільму проходить в моєму рідному місті Одеса. Її легко знімати, вона дуже кіношна.
– За сюжетом, після звернення Президента всі діти чиновників мають вчитися і працювати в Україні. Начальник поліції викликає з Америки сина і влаштовує його працювати до місцевого відділку. Чи означає такий синопсис, що у фільмі буде показана злободенна тема чиновників і корупції, і стрічка є на часі?
– Не буду спойлерити, але з подій, що пройшли за останні півроку в країні, аналогій чимало.
– Чи будуть у фільми пончики, які так полюбляють копи?
– Звичайно! У фільмі пончики будуть так жувати, що після фільму люди підуть їх купувати в той же вечір. Потрібно було зробити product placement, але в Україні просто немає бренду пончиків.
– Після прем’єри в кінотеатрі українську стрічку часто доводиться чекати півроку-рік, а то й довше на онлайн-платформах. Коли плануєте виходити на стрімінги?
– Поки йде кінопрокат, не можу за контрактом озвучувати дату, але фільм дуже швидко з’явиться на стрімінгу. Кажуть, що стрімінг вб’є кінотеатри. Але я не згоден з цим твердженням. Це два різних види задоволення.
Повернути своє
– Ви знімали фільм без підтримки Держкіно. Чому?
– Вийшла смішна ситуація. Ми зробили навіть титр, в якому написано, що «фільм знятий без підтримки держави». Але коли через локдаун ми змушені були перенести реліз з 1 січня, звернулися за допомогою до Держкіно, щоб нам виділили кошти на промо. Коли Рада приймала рішення з цього питання, у нас запитали: «Чи не буде когнітивного дисонансу, коли глядач побачить, що написано «без підтримки держави», а на справі воно вас підтримало». Я кажу: «Там дуже чітко написано, що знято без підтримки». Допомогу пообіцяли, але поки нічого не давали. Сподіваюся, що виконають обіцянку.
– Де берете фінансування на свої фільми?
– Перше, важливо вкладати свої гроші в кіно. Жоден інвестор не дасть фінансування, якщо в ньому не буде твоїх коштів. Ти повинен ризикувати і своїми грошима. З кожним новим фільмом друзів і партнерів стає дедалі більше. Разом зробити кіно набагато простіше.
– Чим така робота відрізняється від співпраці з Держкіно?
– Вкладені гроші потрібно повертати. Якби знімалося більше продюсерських фільмів за приватні гроші, а не на державні, кіноринок був би більш чесним. Працювати на ринку, де оператори, режисери, сценаристи, актори отримують гроші на рівні, який неможливо відбити в нашій країні, – продюсери сьогодні витрачають в основному гроші Держкіно, – це нонсенс, їх в прокаті неможливо повернути. Це нечесний бізнес. Ті, хто хочуть робити кіно за свої гроші, не зможуть цього робити, тому що ринок коштує набагато дорожче. І це дилема. Продюсерам стане важливо повернути свої гроші лише тоді, коли будуть знаходити 10-20% держгрошей.
– Український кінопрокат в обох випадках рідко дозволяє зібрати бокс-офіс, який окупить бюджет. Як добираєте кошти, щоб повернути їх?
– Каналів продажів не так багато. Крім прокату є стрімінгова платформа, телевізор і якась частина зарубіжних продажів. Ти приблизно розумієш звідки і що можна отримати.
– Стрімінгові платформи приносять виробникам відчутний прибуток?
– Ще два роки тому стрімінг взагалі не був частиною доходу. Це вікно продажів було практично закрито. Але зараз з кожним роком зростає. Думаю, що через три-п’ять років у нас будуть платформи, які зможуть повністю профінансувати виробництво одного фільму. На Заході стрімінг вже легко знімає десятки фільмів і серіалів.
В Україні покупцями стрімінгів може стати близько 5 млн сімей. При невеликій вартості платформи, в сумі це може приносити дуже серйозні кошти. Як тільки люди з медіасфери переможуть піратство, навчаться створювати свій контент, все запрацює в зовсім іншому світлі. І держгроші не будуть потрібні, адже у кіновиробників буде хороше замовлення і бюджет.
– Ваш попередній фільм зібрав в прокаті 4,3 млн. грн. Поки ви працюєте в мінус, що вас мотивує продовжувати творити?
– Я б не говорив зараз про мінус, тому що нам вдається управляти досить ефективно інструментами, які я зараз назвав. Мій фільм “Сотка” став першим в українському кіно, що вийшов на Amazon Prime і першим, який продавався у всій мережі супермаркетів Walmart. Ми це зробили, і я вірю, що фільми, які я знімаю, зможуть піти на будь-який ринок і принести звідти додаткові гроші. Те, що приносить дохід, все ще знаходиться за межами України.
– Чи важко потрапити на таку платформу, як Amazon Prime?
– Якби я сам проходив всі ці етапи, напевно, я б не зміг цього зробити. Тільки завдяки тому, що у нас є американські партнери, які провели більше сотні таких проєктів, ми змогли вийти на цей ринок. Те ж саме стосується і Netflix. Неможливо просто так постукати до них і сказати: «Ми – класні хлопці з України, можемо робити кіно, а англійською мовою таке зробимо, що ви закачаєтеся». Взагалі ніхто не буде слухати. Є сейлс-хауси, різні сейлс-агенти, через яких можна потихеньку простукувати. Даєш інформацію наскільки добре у тебе все йде в твоїй країні, обов’язково перекладаєш фільм на англійську мову, хоча б субтитри додаєш.
– У вас є статистика, наскільки активно ваші фільми дивляться на Amazon?
– Статистика, скільки заробили – нам все відомо, але ми нікому про це не розповідаємо. Насправді вся кухня кіно-серіального виробництва в нашій країні дуже і дуже закрита. Ніхто не розповідає у скільки і що їм обходиться. Сподіваюся, ми прийдемо до моменту, коли індустрія стане більш прозорою, як в Америці.
– В Америці і ринок, і бюджети зовсім інші…
– Середній бюджет фільму, який підтримує Держкіно, становить 20-30 млн грн, іноді доходить до 50-80 млн грн. Коли я бачу такий бюджет, а у фільмі немає жодного відомого актора, чиє обличчя можна розмістили на афішу і привернули увагу глядачів, це дивно. Я не розумію таких речей. Якби мені Держкіно виділило 80 млн грн, однозначно це було б кіно з європейськими акторами, які стали популярними на Netflix. Ринок змінився. Це раніше, щоб взяти популярного актора, потрібно було мати в кишені до $1 млн. Сьогодні можна мати $200-300 тисяч і брати в проєкт розкручену зірку з фільмів і серіалів Netflix, Amazon, Hulu. Це дозволило б за адекватні гроші зробити проєкт на весь світ. І ці гроші можна було б повернути.
– Що вам заважає податися на Держкіно?
– Ми подаємося. Але не проходили поки навіть за межі першого туру ні в Держкіно, ні в УКФ. Восени буде новий пітчинг, будемо подаватися.
– Вже є проєкт під новий пітчинг?
– У нас багато проєктів на різних стадіях – від ідеї до написаних сценаріїв.
Українська кіноіндустрія по-іншому
– Що б ви змінили в сучасному українському кінематографі?
– Сьогодні, коли Держкіно виділяє продюсеру гроші, той каже: «Таааак, і як будемо їх витрачати?» Спокійно розтягується час на виробництво, на зйомках багато і смачно годують, бюджети гумові. Але це не про кіно. Хочете отримувати назад гроші від виробництва, підтримуйте бізнесменів. Вони зараз не підтримуються нічим. Ті ж рібейти придумали: іноземцям гроші повертають, а українському продюсеру, який знімає тут, нічого не повертають. Я пропоную дуже просту формулу – щоб продюсери отримували гроші за своє кіно не на вході, а на виході. Давати їм стільки ж, скільки вони заробили в прокаті. Заробив 10 млн грн – дайте йому 10 млн грн. Не питайте куди він їх витратить, не включайте податкові служби. Просто дайте їх бонусом за те, що він залучив на українське кіно таку кількість людей.
– Хіба на 10 млн грн вийде знімати масове кіно в будь-якому жанрі?
– А ніхто не говорить про 10 млн. Якщо в середньому український блокбастер приносить 20 млн грн, то на 500-600 млн грн, які Держкіно щороку виділяє на пітчинги, можна фінансувати 30 блокбастерів на рік. При бюджеті 20 млн грн гроші можна повернути.
Коли продюсеру скажуть, скільки ти заробиш, стільки тобі повернуть, гарантую, що за два роки тут буде не три продюсери, які вкладають свої гроші, – я, Solar Media і Любомир Левицький, – а 20-30 чоловік.
Далі почнуть підтягуватися банки, інвестфонди. І наш кіноринок буде виглядати зовсім по-іншому. Бюджети почнуть правильно складати і логічно витрачати. Кіно за своєю якістю потихеньку вилізе на зовнішній ринок. І всі зароблені там гроші повернуться сюди.
Не намагайтеся привести сюди Netflix, показуючи, як у нас красиво, щоб знімали у нас. Ми самі привеземо сюди голлівудських акторів, операторів, гаферів. І всі податки залишаться тут.
– Зняти можна, а де показувати?
– З самого початку, як створювали Держкіно, потрібно було вкладати в розвиток кінотеатральної інфраструктури. Зараз би у нас було не 180 кінотеатрів на всю країну, а 500 або навіть 1000 кінотеатрів. Тоді був би сенс вкладати і $2 млн в кіно, адже їх можна було б легко відбити.
– Є й інша проблема. Чи достатньо в країні хороших режисерів і сценаристів, здатних зробити якісне і при цьому цікаве кіно? Який український фільм не виходить, його в основній лають.
– Якщо кіно стане комерційним, за кілька років воно складеться в зовсім інший пул фільмів. І глядач полюбить українське кіно. Сьогодні українська комедія вже збере більше грошей, ніж французька.
Нова одеська комедія
– Ви знімаєте комедійне кіно. Як ви самі вважаєте, у вас хороше почуття гумору?
– Коли ти можеш сказати щось таке, від чого людям смішно, значить почуття гумору є, ти не зовсім дерев’яний.
– Почуття гумору – це природжений дар чи його можна виховати?
– Природжений. Є люди, які не розуміють гумору. Взагалі для мене головна перевірка, і я кожен раз переживаю, коли стежу за реакцією глядача на мій фільм в повному кінозалі. Після прем’єри “Голої правди” мене вразило кілька рецензентів, які писали, що зал зовсім не сміявся. Я сидів у залі і чув сміх і, з кожним фільмом, сміються все більше.
– Частина хейту могла бути пов’язана з наявністю російської мови в «Голій правді».
– У нас було 5% російської мови. І ті через впізнаваний голос робота з ютубівських роликів. Він застосовувався в «Лізі сміху». Він не може говорити українською мовою, перекручує слова. А для мене було важливо, щоб глядач почув знайомий голос. Залишили йому російську мову і нам через це не дали звання національного фільму, і почався хейт в соцмережах.
– У фільмі «Нереальний КОПець» у вас виключно українська мова?
– За сценарієм була тітка, якій прострелили вікно. Вона почала говорити на одеському суржику і вже в процесі монтажу я подумав, що знову доведеться погоджувати це з Радою Держкіно, щоб отримати звання національного фільму. Сказав: «Вирізати все!». Ми тітку вирізали, кішку, що нявкає, вирізали, все прибрали.
– Над чим працюєте зараз?
– У мене є два проєкти. Перший з них – англомовна фантастика. Шукаємо під нього партнерів, будемо просити у Держкіно хоча б $1 млн. І є український проєкт – комедія, виробництво якої я хочу почати в травні. Але багато чого буде залежати від результатів зборів «Копця».
Читайте також