"Абсолютно магічне і болюче": головне з відгуків глядачів про фільм "Атлантида"

В український прокат вийшла драма “Атлантида” Валентина Васяновича. Зібрали найцікавіші відгуки про фільм.

Примітка головного редактора. Взагалі, відгуки краще збирати з професійних оглядів кінокритиків. Погодьтеся, враження про фільм від людей з об’єктивною точкою зору, які вміють писати і знають що, – саме те, що хочеться прочитати про фільм до його перегляду. Проте вітчизняні рецензії часто можна розділити на нещадне критиканство або ще більш нещадну хвалебну оду автору чи просто темі проєкту. Не без виключень, звичайно. Тому в Україні найкращим кінокритиком залишається глядач.

Переглянути “Атлантиду” є безліч причин – актуальна драма на тему війни з Росією, номінована на цьогорічний “Оскар” від України. Це вже по замовчанню must see. Але якщо ви досі сумніваєтеся, то нехай вас переконають (або ні) відгуки інших глядачів. Обирайте кіно для перегляду зважено, щоб підтримувати українське із задоволенням.

2025 рік. Україна перемогла у війні з Росією. Окупований Донбас повернено до складу країни, але його території визнані непридатними для проживання. Проте на тлі спустошення народжується нове кохання.

Глядач Євген Назаренко пише, що окремі фрагменти фільму йому сподобалися, але розкритикував діалоги за банальність і визнав, що багато чого не зрозумів. “Атлантида” – типово фестивальне кіно для камерного перегляду. Нехай оцінку фільму дають ті, хто розуміють. І численні нагороди демонструють, що це точно хороше кіно”.

Влад Самойленко зазначає, що “це чесне кіно, адже підіймається багато питань на які нам зараз потрібно шукати відповіді/рішення по відносин з окупованим росією Донбасом”. Проте застерігає, що якщо ви не любите артхаусне кіно, то вам треба розуміти що це не екшн чи динамічна художка.

Дехто з глядачів одразу підкреслив, що артхаусне кіно не любить, але “Атлантида” – приємно здивувала. “Стрічка Васяновича – це щось абсолютно магічне і болюче, те, після якого мав би настати катарсис, але його немає. Втім фільм настільки якісний, що ти вибачаєш чистий біль під час і як післясмак”, – пише Анастасія Федченко.

#Атлантида Васяновича дуже важливе кіно про те, що нам тільки доведеться пройти…і це буде нелегко. Важкий фільм, вже коли пішли титри зал ще секунд 20 просто мовчав і ніхто навіть не рухався, а вже потім пішли оплески. Рекомендую!

— Irene Sheiko (@irenesheiko) November 4, 2020

Атлантида — антивоєнне кіно без ура-патріотизму і какаяразніци. Сцени з великою британською головою, заводським столом з горілкою, та купанням в ковші — топ. pic.twitter.com/XIclOoTFM2

— The Idiot (@theidiot666) November 11, 2020

Були на “Атлантиді”. Спірні враження. Щось сподобалося, щось ні, але як для артхаусу, то взагалі агонь. Я зазвичай не розумію, що відбувається на екрані у такому кіножанрі. Моя подруга весь час щось пояснювала. Але я, як і завжди запрошую усіх підтримати вітчизняне кіно. pic.twitter.com/LMJ3REEsxQ

— Maria Varfolomeieva 😻 (@yad_viga) November 12, 2020

Meanwhile, фільм #Атлантида нагадав, як давно я не дивилася документальне кіно (приблизно з DocudaysUA-2020) і як я його люблю.

Так, це ігрова стрічка, та сприймається як футуристична документалка про… життя твого сусіда (головний герой нагадав мені покійного знайомого)…

— втомлена і щаслива (@1sttimeliving) November 8, 2020

“З багатьох граней війни і її наслідків фільм лише про одну, але досить гостру – про спустошення землі і людей, яких вона проковтнула, але не вбила, з вважає Вікторія Янітська. – І так, його варто подивитися. Як і варто зняти ще якийсь фільм про тих, хто таки повернувся в світ без війни. Звісно, іншим, але не потребуючи заповідника”.