fbpx

Нове українське кіно

Незалежний проект про сучасне українське кіно

мої думки тихі

“Я не дурачок, я – творець”: рецензія на фільм “Мої думки тихі”

45

Ще на стадії виробництва “Мої думки тихі” отримали ряд нагород в Україні та Європі. Чи варто дивитися українську комедію про матерів, дітей і “рахівського крижня”?

16 січня в прокат виходить комедія “Мої думки тихі” – повнометражний дебют українського режисера Антоніо Лукіча. Тетяна Мялковська одна з перших подивилась фільм і підготувала рецензію для Telekritika. Приводимо її повністю.

Кінопроект “Мої думки тихі” став одним з переможців Десятого конкурсного відбору Держкіно і отримав 8 678 700 грн. державної фінансової підтримки при загальній вартості виробництва в 9 230 800 грн. Зйомки картини проходили в Києві, в Карпатах і на Закарпатті. Дистриб’ютором фільму виступила компанія Arthouse Traffic.

Фільм розповідає про молодого звукорежисера Вадима (Андрій Лідаговський), якому пропонують вигідний контракт на роботу в Канаді. Для того, щоб отримати роботу мрії, хлопцю необхідно записати звуки дикої природи для нової відеогри “Ноїв ковчег”, причому мова йде саме про запис тварин західної частини України. Вадим відправляється до себе на батьківщину в Закарпаття, де разом з мамою (Ірма Вітовська) їде в подорож. Найскладнішим завданням стає запис співу рідкісної птиці рахівського крижня, який мешкає на озері, що межує з Румунією.

Розповідаючи типову історію в дусі “побороти труднощі на шляху до мети”, стрічка зачіпає досить незвичайну ситуацію. Фільм піднімає одночасно кілька проблематик, що гармонійно переплітаються між собою. Так, в “Мої думки тихі” порушені теми матерів і дітей, самореалізації і пошуку себе. При цьому вони розкриваються на тлі електронної музики, супроводжуючись постійними жартами, що підкреслюють абсурдність ситуацій.

Незважаючи на те, що фільм справедливо можна назвати трагікомедією, гумор в ній виходить на основну доріжку. Кожна сцена фільму не обходиться без каламбурів і сучасних жартів, покладених на українські реалії. Режисерові і сценаристові Антоніо Лукічу вдається впровадити культуру 21-го століття в передчасну природу і досить стереотипні погляди оточення.

Що стосується персонажів, то головних дійових осіб двоє – мати і син. Причому всі оповідання зав’язано на меті головного героя: спробі молодого фрілансера Вадима самореалізуватися. Він шукає визнання і успішності в досить вузьконаправленій ніші. Не рахуючи кар’єрних невдач, Вадим ще й абстрагований від соціального життя – хлопець наданий сам собі, ні з ким не спілкується і повністю віддається роботі. Мати героя – також виглядає не дуже щасливо: у ній вже не потребує сім’я, діти подорослішали, всі прекрасно справляються без неї, а з особистим життям особливо не складається. По приїзду сина, здається, що все повинно налагодитися, але конфлікт лише загострюється.

Незважаючи на те, що фільм присвячується матерям, це скоріше допоміжна тема картини. Тут батьківська підтримка і в цілому персонаж мами допомагає герою йти до мети, при цьому паралельно навчаючи його і вимагаючи уваги до себе. Але режисер нам показує: мати – рушійна сила Вадима. Без неї він втягується в серйозні неприємності, а з її подальшою появою знову знаходить надію.

Недосяжний птах “Рахівський крижень”, за яким полює Вадим, виступає своєрідною метафорою. Це мета головного героя, до якої він прагне і яка часто здається нереальною і навіть неіснуючою.

Фільм знятий в приглушеній кольоровій гамі, чим нагадує типового представника фестивалю Sundance. Але конкретно в цьому випадку “Мої думки тихі” зайдуть більш широкій аудиторії. Стрічка дійсно смішна, без пошлостей та іншого дешевого гумору.

Авторка: Тетяна Мялковська

Джерело: Telekritika

Читайте також  Комедія “Мої думки тихі”: 10 фактів, які ви могли не знати.

Залишити відповідь