fbpx

Нове українське кіно

Незалежний проект про сучасне українське кіно

Гуллівер повертається

“Пригоди – понад усе”: аніматор Тоні Бонілла про український мультфільм “Гуллівер повертається”

442

Аніматор Тоні Бонілла про те, чому робота над мультфільмом “Гуллівер повертається” триває вже 5 років, чи має анімація чогось повчати дітей та чим здивувати сьогоднішнього глядача.

“Гуллівер повертається” – новий український мультфільм, знятий режисером Іллєю Максимовим. Контролював зйомки режисер Тоні Бонілла, який анімував до того чимало відомих проєктів, зокрема “Льодовиковий період 3: Ера динозаврів”, “Ріо 2”, “Зоотрополіс”. Казкова історія в українському трактуванні вийде 24 грудня 2020 року. А поки “Йод” поспілкувався з мультиплікатором про майбутній мультфільм, а також про сучасні тренди у цій індустрії. “Нове українське кіно” обрало з інтерв’ю головне.

Про свіжий підхід до вже відомої історії

Працювати над відомими міжнародними речами треба хитро. Оскільки переказування того, що вже всім відомо, не зможе зачепити аудиторію. Наша версія “Гуллівера” досить сильно відрізняється від загальновідомої. Це новий погляд на цього персонажа.

Я думаю, що соціальні та політичні нюанси, які є в мультику, сподобаються дорослій аудиторії. А дітям припадуть до душі пригоди, характери персонажів, їхня взаємодія. На мою думку, фільм успішніший тоді, коли в ньому збалансовані ідеї, спрямовані на різні аудиторії. Серед дуже хороших прикладів – “Суперсімейка”, який теж має соціальний підтекст.

Про героя

У Гуллівера є свої недоліки, як і в усіх людей. Одним з головних є його надмірна впевненість у собі. На початку фільму він, у принципі, навіть не розуміє, що це його вада. Але життя змушує його працювати над цим.

Дуже важливо те, що хоч він і не завжди робить правильний вибір, але коли помиляється, робить це не навмисно. І те, що переважує всі недоліки Гуллівера і робить його героєм – йому небайдужі інші люди. Йому не все одно. Це найважливіше. Це дає надію.

Про те, чому розробка картини триває вже 5 років

У фільмі знімають акторів. А в мультфільмі ми маємо створити “акторів”, тобто персонажів. Коли нам потрібна вулиця в мультфільмі, ми не можемо вийти і просто її зафільмувати – ми маємо придумати й намалювати вулицю та кожне дерево на ній. Це основна причина, чому так довго.

Про роботу американця з українцями

Це супервесело. Через різницю в часі виходить, що перше, що я бачу, коли прокидаюся щоранку – це українські хлопці, з якими я розмовляю по відеозв’язку. Вони завжди енергійні, налаштовані на роботу з великим ентузіазмом.

Це попри те, що хлопці важко працюють щодня впродовж багатьох годин. Тому, звісно, ми втомлюємося. У нас бувають емоційні гойдалки через втому. Але це через те, що сам процес, у принципі, складний. Не тільки в Україні, а й загалом.

Але дружба нас об’єднує з українськими супервайзерами проєкту, допомагає розв’язувати навіть найскладніші завдання разом.

Про власне враження від мультфільму “Гуллівер повертається”

Ми встигли всі разом сісти й подивитися мультфільм з того, що є (з намальованими шматками того, чого ще немає). Думаю, це цілісна хороша історія.

Одними з речей, які дуже здивували в приємному сенсі слова, були саундтреки. Я чув раніше чорнові варіанти, вони були непоганими. Але коли я почув їх тут, з розкадровками того, що під час пісні має відбуватися, це справило вау-ефект. Коли ми це реалізуємо до кінця, звісно, буде набагато крутіше.

Про те, як зацікавити і здивувати сучасну дитину

Мені дуже подобається німе кіно. І один з моїх найулюбленіших акторів – Бастер Кітон. Він, з усім обмеженим арсеналом дій, без слів, візуально міг розповідати прекрасні історії.

Вони були цікаві тим, що Бастер закладав певні очікування, а в фіналі дивував тим, що виходило щось інше. От якщо в цьому досягти успіху, навчитися перевертати з ніг на голову прогнози аудиторії, то це і буде чудовий спосіб здивувати сьогоднішнього глядача.

Про дидактичні сенси в кіно

Як фільммейкери ми маємо бути впевнені, що те, чого ми хочемо навчити, не стане проповідуванням. Ми не повинні нікого змушувати відчувати себе погано. Вчити потрібно тонко, розважально, щоб аудиторія сама прийшла до певних висновків, виходячи з кінотеатру.

Тоді діти навіть не запідозрять, що їх хтось повчав. Вони будуть впевнені, що їм просто розповіли круту історію.

Мультфільми стали витонченішими та складнішими. Але, з іншого боку, з огляду на, що світ став бурхливішим, дорослі теж хочуть бодай ненадовго повернутися в той час, коли все було простіше.

Джерело: “Йод”

Читайте також

“Мавка. Лісова пісня”: Ярослав Войцешек розповів про роботу над сценарієм мультфільма