Тарас Дронь, режисер фільму «Із зав’язаними очима»: Важливо, щоб кіно надихало на життя, бо кіно – це позитивний вид мистецтва
362Режисер фільму «Із зав’язаними очима» Тарас Дронь про свою дебютну повнометражну роботу, постановки боїв у фільмі, як створюється нова драма «Дім за склом», про успіх комедії «DZIDZIO Перший раз» та подальші творчі плани.
Із 9 грудня в широкий кінопрокат виходить спортивна драма режисера Тараса Дроня «Із зав’язаними очима», яка є першим в історії сучасного українського кіно ігровим повнометражним фільмом про змішані єдиноборства. З 8 грудня фільм вирушає в тур містами України: спеціальні покази стрічки відбудуться у Києві, Львові, Івано-Франківську, Одесі, Дніпрі та Харкові.
Міжнародна прем’єра фільму «Із зав’язаними очима» відбулася на 36-му Варшавському кінофестивалі, де стрічку визнали найкращою в конкурсі дебютних фільмів Competition 1–2. Національна прем’єра картини пройшла цього року на Одеському міжнародному кінофестивалі, де стрічка здобула приз FIPRESCI за найкращий повнометражний фільм від журі Міжнародної федерації кінопреси. Загалом, фільм брав участь у близько двадцяти фестивалях, його відзначили нагородами в Німеччині, Індії, Бразилії, Іспанії.
З нагоди виходу фільму «Із зав’язаними очима» на великі екрани кінорежисер, продюсер, сценарист, член Української кіноакадемії та Європейської кіноакадемії Тарас Дронь розповів в інтерв’ю порталу «Нове українське кіно» про те, як виникла ідея спортивної драми, про каст на головну роль, специфіку зйомок на плівку у фільмі «Дім за склом» та про квест-комедію «Де гроші».
– Тарасе, до національної прем’єри фільму «Із зав’язаними очима» залишилося зовсім мало часу. Що відчуваєте?
– Відчуваю трішечки тремор, переживаю, бо це зустріч із глядачами – з українцями, яких ця тема по-особливому торкається. Мені цікаво, чи готовий глядач подивиться на себе «такого». Тому для мене ця зустріч важливіша за будь-які фестивалі за кордоном.
Творча команда фільму на київській прем’єрі (Фото: Наталка Дяченко)
– Фільм «Із зав’язаними очима» – це ваш повнометражний режисерський дебют. Як виникла ідея фільму?
– Ідея з’явилася після 15-хвилинної розмови зі знайомою, яка опинилася точно в такій ситуації, як і героїня фільму. І настільки вона мене вразила, що буквально на другий день з’явився тритмент (від англ. treatment – свого роду режисерський сценарій чи експлікація – ред.). І я почав писати сценарій.
Режисер Тарас Дронь – фото зі знімального майданчика
– Чому саме через психологічну спортивну драму вирішили розповісти її історію?
– В реальному житті не було жодної бійчині ММА, жодних боїв. Це вже кінематографічні засоби і візуальні рішення: замкнуті бої, клітка, бої без правил з самим собою, бої без правил людини і суспільства. Це мова, якою я хочу висловитись про досить тонку тему. Необхідно було, щоб ця мова була виразною, цікавою, яка тримала б увагу весь час.
Кадр з фільму «Із зав’язаними очима»
– Ви виступили не лише режисером, але й сценаристом фільму. Розкажіть про роботу над сценарієм?
– У нас два автора сценарію – я і мій товариш з Польщі Якуб Присак, з яким ми разом навчалися у кіношколі в Лодзі. Він був моїм «холодним душем», тому що мені хотілося про болючу тему просто «кричати», а в кіно це інколи працює не в добрий бік. А він з холодним поглядом по-іншому це відчував. Він стримував мене в поривах, допоміг зробити цю історію більш «підшкірною», більш мовчазною.
– В центрі подій «Із зав’язаними очима» знаходиться сильна жінка – бійчиня ММА. Як відбувався каст на цю роль?
– Кастинг тривав довго. Важко було знайти акторку, яка б змогла на необхідному рівні віддатися ролі. Ми зупинилися на Марині Кошкіній. Для неї все було нове, починаючи від бігу, закінчуючи тренажерним залом і постановкою боїв. Марина дуже добре відчувала необхідний настрій, адже сама з Луганська. У неї особливе ставлення до ролі, і це було теж досить важливо.
Акторка Марина Кошкіна
– Як відбувались постановки боїв у фільмі? Хто ними займався?
– Постановками займалася Каріна Бершадська. Спочатку вона виступала каскадером і тренером, пізніше стала партнером головної героїні в одному з боїв. Так само і її асистентка – Вероніка Пшенична. Всі трюки Марина Кошкіна виконала сама. Було звичайно складно. Хоча бої були безконтактні, все одно були моменти, коли Марина попадала комусь в ніс. Але ніхто не зійшов з дистанції, всі хотіли робити фільм на найвищому рівні, повністю довіряючи мені та історії.
Акторка Каріна Бершадська
– Ще до київської прем’єри ви провели закритий показ для UF MMA – “Української Федерації Змішаних Бойових Мистецтв”. Як справжні бійці MMA відреагували на фільм?
– Спортсмени федерації підтвердили, що всі бої абсолютно реалістичні. Звичайно, є кілька ударів, після яких так легко не виживають (сміється), але глобально вони повірили в постановку. Спортсмени MMA більше розраховували на розважальне кіно, а фільм виявився з глибокою і непростою темою.
Закритий показ для “Української Федерації Змішаних Бойових Мистецтв”
– Як щодо драматичної частини фільму – на чому вона зосереджена?
– Бої у фільми – це здебільшого бій не з суперником, а бій з самим собою. Це, з одного боку, дуже яскраво, а з іншого – мені не хотілося робити фільм з «кровіщею» (сміється). Разом з оператором Олександром Поздняковим ми прописували кожен кадр, монтували, дивилися, аналізували. До цього часу ні я, ні оператор не знімали жодних боїв. Це певна специфіка зйомки.
– Чому глядачам варто подивитися фільм «Із зав’язаними очима»? Що порекомендуєте глядачам, які невпевнені, чи йти на фільм? Які враження вони отримають від перегляду фільму?
– Фільм сподобається будь-якому глядачу. Рекомендую його дивитися на великому екрані, тому що це кіно зроблено саме під великий екран. В ньому багато загальних планів, у яких закладено чимало важливих деталей. Я не говорю вже про звук. Тільки в кінозалі можливо справді зануритися в цю історію, бо на ноутбуці фільм по-іншому сприймається. Розчарованим ніхто додому не піде, кожен піде зі своєю думкою. Ті, хто знає, що таке тема змушування до жертовності, по-особливому сприйматимуть це кіно.
Важливо, щоб кіно надихало на життя, бо кіно – це позитивний вид мистецтва. Знаю, що чимало людей бояться ходити на таке кіно, бо тема непроста, болюча. Але я зробив все можливе, щоб кожен зміг пропустити цю історію через себе, відпустити і йти далі.
– Коли чекати на прем’єру фільму на онлайн-платформах та телебаченні?
– Ми зараз ведемо переговори з одним з національних телеканалів. Також фільм обов’язково з’явиться на онлайн-платформі, скоріш за все це буде Takflix.
– Наразі ви працюєте над новим повнометражним фільмом «Дім за склом», в якому виступили продюсером, режисером-постановником та сценаристом. На якому етапі виробництва фільм?
– Відзняли перший блок – екстер’єрну частину. Зараз готуємось до наступного блоку. Зйомки фільму відбуваються на плівку 35 мм. Ми скрупульозно підходимо до процесу, бо в нас немає більше одного-двох дублів. Це дуже концентрує всю творчу групу. Зйомки плануємо завершити максимум до середини січня. Тоді перейдемо на етап монтажу і проявлення плівки. Цікавий етап, коли не знаєш, що назнімав (сміється).
– Чому вирішили знімати саме на плівку?
– Це підходить під історію. Лише плівка зможе так глибоко під шкіру «залізти». Найважливіше при цьому – етап підготовки: коли знаєш, що у тебе небагато варіантів і на пост-продакшені будь-яке домальовування, замальовування і поправки вже не спрацюють. Плівка змушує продумувати все наперед. Плівка ставить, в доброму сенсі, обмеження, які заставляють прораховувати і розвиватися. Коли актор знає, що в нього є один дубль, він по-іншому зосереджений. Вся група максимально сконцентрована. Ми знімаємо, до речі, без гриму, а головну роль грає українська акторка Ірина Веренич-Островська. Взагалі у нас зібраний цікавий акторський склад. Сам фільм досить специфічний в певному сенсі.
Оператор Олександр Поздняков та акторка Ірина Веренич-Островська
– Про що фільм «Дім за склом»?
– Це психологічна драма. Якщо дуже коротко, то фільм про те, ким ми є насправді і якими себе показуємо, особливо в соціальних мережах. Про ціну самоствердження, на що людина може піти, щоб досягти успіху і добитися свого. Дуже людська сучасна тема. Є там і детективна частина, яка триватиме весь час в напрузі.
– Правда, що ви зіграли епізодичну роль у фільмі?
– Так. Але це обставини змусили цю роль зіграти, бо в гелікоптері більше не вмістилося людей (сміється).
Режисер Тарас Дронь на зйомках фільму «Дім за склом»
– Фільм «Дім за склом» створюється за підтримки Держкіно. Де ще шукаєте фінансування?
– Зараз йдуть переговори з Румунією. Шукаємо дофінансування, бо плівка потягнула більше фінансів, ніж ми сподівалися. Від деяких моментів довелося відмовлятися.
– На коли запланована прем’єра?
– Хочемо влаштувати у наступному році прем’єру на світовому фестивалі класу А. Це авторське кіно пройде своє коло і обов’язково дійте до українського глядача.
– Нещодавно закінчився прокат квест-комедії «Де гроші?», в якій ви виступили сценаристом. Наскільки, як вважаєте, вдався цей фільм?
– Він став моєю режисерською співпрацею з Михайлом Хомою. Це спроба зробити нестандартну комедію з поєднанням жанрів, унікальною небанальною історією, певними візуальними рішеннями. Вважаю, що це етап розвитку української комедії.
Постер квест-комедії «Де гроші?»
– Щоб окупитися американському фільму, потрібно десь в два з половиною рази зібрати більшу касу, ніж був бюджет. Український фільм «DZIDZIO Перший раз», в якому ви також виступили режисером та сценаристом, зібрав в Україні понад 22 млн грн при бюджеті – 12 млн грн. Можна вважати, що цей проект окупився?
– По-перше, фільм був зроблений без підтримки Держкіно, в нього були вкладені власні кошти. По-друге, це тільки кінотеатральні збори, а потрібно ще підрахувати збори на онлайн-платформах. Якщо я не помиляюсь, «DZIDZIO Перший раз» був проданий більш ніж на 50 платформ, тобто ці збори тривають до тепер. Плюс це ще права на телевізійні покази.
В кіно є певний розподіл коштів з кінотеатральних зборів: 50% забирають кінотеатри, частину – дистриб’ютор, ще частина йде на промо, рекламну кампанію та інше. При всіх затратах і зборах я вважаю «DZIDZIO Перший раз» абсолютно вдалим і успішним кіно.
На зйомках фільму «DZIDZIO Перший раз»
– Чому, як вважаєте, фільм «DZIDZIO Перший раз» мав такий успіх у глядача?
– В Україні добре розвивається авторське кіно, яке комерційно не завжди буває успішним, тому що це часто тонкі теми, а не просто розвага. Глядацьке кіно в нас тільки розвивається, ми ще вчимося – і це абсолютно нормально.
Українське кіно не є бізнесом, де вклав, отримав, заробив. Хоча було б добре, якби це так почало працювати. Ми до цього тільки йдемо. Процес гальмують обставини. Наприклад, як з фільмами «Де гроші?» або «Із зав’язаними очима»: поки що в кінозалах більше 50% людей не може бути. Тож про повні зали можна забути. Зараз такий час, що важко зробити з кіно бізнес. Але я не проти! (сміється). Це етап і треба розуміти, в який бік ти граєш – в бізнес чи говориш про наболіле чесно, щиро.
– Які маєте подальші творчі плани?
– Я вже пишу наступний сценарій. Знову про жінку (сміється). Паралельно готуємо міні-серіал «Плеяда», ще кілька великих проєктів на етапі розробки.
Мені зручно переключатися між проєктами. Ти не зациклюєшся, граєшся з різними жанрами. Інколи приходять дуже класні рішення. Я відношу свої фільми до категорії арт-мейнстрим – тримаю середину між жанровим і авторським, фестивальним кіно. Зараз з нашим невеликим бюджетом знімати на плівку «Дім за склом» може здаватися не правдоподібним. Але, якщо вірити всім своїм серцем, то людина здатна творити дива.
Режисер Тарас Дронь і творча команда проєкту «Плеяда»
Детальніше про спортивну драму: