fbpx

Нове українське кіно

Незалежний проект про сучасне українське кіно

Дарія Онищенко

Дарія Онищенко, режисер фільму «Забуті»: Під час пандемії ми всі забули про війну

280

Про фільм «Забуті», всеукраїнська прем‘єра якого відбудеться в межах 49-ого КМКФ «Молодість», та про розробку нового проєкту «Малевич», який може стати не тільки повнометражним фільмом, а й серіалом,далі в інтерв’ю режисерки Дарії Онищенко для VGL cinema.

22 серпня стрічка спільного виробництва України та Швейцарії «Забуті» режисерки Дарії Онищенко відкриє 49-й Київський міжнародний кінофестиваль «Молодість». Це історія вчительки української мови Ніни, яка через роботу чоловіка не може поїхати з окупованого Луганська, та 17-річного учня Андрія, який внаслідок війни залишився сиротою і намагається нагадати Україні, що він існує.

Членкиня Української Кіноакадемії, українсько-німецька сценаристка та режисерка фільму «Забуті» Дарія Онищенко в інтерв’ю для VGL cinema розповіла про те, що фільм вийде восени в обмежений кінопрокат, про арт-перформанс у фільмі, а також про байопік “Малевич”. Портал cinema.in.ua публікує з нього головне.

Про сценарій до «Забутих»

Одна з головних цілей, яку я ставила собі під час створення цього фільму, – це розповісти європейській публіці про справжні долі людей зі сходу України. Ми будували образи на реальних історіях, тож у всіх героїв «Забутих» є прототипи – люди з окупованих територій.

Історія про 17-річного хлопця з Луганська, що вивісив прапор України на даху, реальна, також у схожих обставинах з головною героїнею Ніною опинилася справжня вчителька в Криму. Коли мої герої перебувають на українській території – це знайомі історії для тисяч переселенців.

Забуті

Про COVID-19 і війну

Пандемія показала нам усім, що таке бути «забутими». Раптово всі опинилися в режимі, схожому на комендантську годину, яка діє на окупованих територіях. І що цікаво, як швидко під час пандемії ми всі забули про війну.

Ми так рідко думаємо про те, через що довелося пройти переселенцям. Я переконана, що ми маємо шанс повернути всі окуповані території тільки до тих пір, поки на них залишаються вірні Україні люди. Це свого роду наше партизанське підпілля по той бік конфлікту. Ці люди стануть основою відбудови територій, якщо нам вдасться їх повернути. І хоча зараз це здається неможливим, я не хочу схилятись до думки, що ми втратили схід і Крим назавжди.

Мені здається, що завдяки активному кримсько-татарському руху про Крим говорять більше. І це справді заслуга кримських татар – вони весь час звертають увагу на необхідність повернення своєї історичної батьківщини, нагадують нам про трагедію депортації 1944-го року. Східні регіони України мають іншу демографічну історію.

Забуті

Про перформанс у фільмі

Два роки тому я познайомилася зі скульпторкою Марією Куліковською і побачила її мильні скульптури. Марія розповіла мені жахливу історію захоплення сепаратистами колишнього заводу «Ізоляції», коли її скульптури демонстративно розстріляли. На місці арт-центру досі діє в’язниця для полонених. Марія розповідала, що там загинуло багато людей.

Арт-перформанс у моєму фільмі – це ідея Марії. Вона відома своїми досить провокативними перформансами і має дуже чітку політичну позицію. Колись саме Марія лягла з українським прапором на сходах Ермітажу в Петербурзі! Марію внесли до списку заборонених художниць у Росії, і вона всі ці роки не може провідати своїх батьків і стару бабусю в Криму.

У фільмі Марія робить перформанс, який нагадує нам про трагедію на заводі «Ізоляції». Крім того, у стрічці вона грає одну з ролей – журналістку пропагандистського телебачення. Марія свідомо втілює образи антигероїв, людей яких вона особисто зневажає, намагаючись потрапити в їхню шкуру. Не задля того, аби їх виправдати, а для того, щоб показати, що вона їх не боїться… вона провокує, насміхається й робить це з великим почуттям смаку.

Забуті Марія Куліковська

Про алюзії в «Забутих»

Одна з алюзій, яку ми використали у фільмі – це посилання на картину Рене Магрітта  «Закохані». Магрітт хотів показати сліпоту закоханих, неспроможність бачити помилки, недоліки один одного. Я використала цю картину в політичному сенсі.

Патріотизм часто робить нас сліпими – це ідеалізм, схожий на романтизм закоханих, адже перестаєш бачити помилки власної держави та пробачаєш знову й знову. Це небезпечно, бо може призвести до справжніх злочинів, які ми вже знаємо з прикладів історії. У контексті «Забутих»  сліпими опинились всі люди на окупованих територіях, які зомбовані російською пропагандою, а також і ми – українці, ті, хто кожен раз знову й знову вірить владі, йде на Майдан, а потім розчаровується у тих, за кого боровся…

Про широкий кінопрокат

«Забуті» – насамперед авторське фестивальне кіно, але цей фільм має дуже динамічну й енергійну історію, що робить його цікавим і для масового глядача. Я дуже сподіваюся на широкий кінопрокат, але звичайно, артхаузне кіно ніколи не збирає стільки людей, як це роблять комерційні стрічки. Ми орієнтуємося на інтелектуального глядача, на політично- та соціально-активні цільові групи й на тих, кого цікавить новий український кінематограф.

Хоча наш фільм ще й копродукція зі Швейцарією, де ми маємо восени вийти в обмежений кінопрокат, а потім фільм покажуть на державному швейцарському телебаченні.

Забуті

Про фестивальний графік

Нас відібрав до конкурсної програми Стамбульський кінофестиваль, який зараз переноситься, але ми все ще сподіваємось, що відбудеться. Європейський кінофестиваль у Палічі, що має проводитися в серпні, також відібрав наш фільм до конкурсної програми. У вересні запланована німецька прем’єра на міжнародному Кінофестивалі П’яти Озер у Баварії. Від багатьох фестивалів ще чекаємо на рішення й на формат проведення в режимі пандемії.

По темі: “Забуті” стануть фільмом-відкриття кінофестивалю “Молодість”

Про співпрацю з Анною Паленчук 

Ми знімали разом з нею одну з моїх найперших короткометражних робіт «Собаки Українки». Потім разом зробили копродукційну повнометражну картину «Істальгія» – Україна, Сербія, Німеччина. Ідея створення фільму про Малевича належить Анні.

Писати в тандемі завжди нелегке завдання – необхідно відчувати один одного, і нам це вдається. Хоча ми обидві – непрості особистості, але ми не боїмося сперечатися, доводити свої думки, боротися за свої ідеї.

Анна Паленчук

Про концепцію «Малевича»

Візуальна концепція в створенні такого фільму надважлива. Його не можна порівнювати із фільмом «Забуті», де я дотримувалася принципу візуального реалізму. Моя мета – допомогти глядачу зрозуміти, якими очима бачив світ Малевич, розповісти про значення супрематизму й про історію найбільш загадкової картини – «Чорного Квадрата». Адже більшість людей, які не цікавляться мистецтвом, вважають, що «Чорний Квадрат» може намалювати кожна дворічна дитина. Проте, чому ця картина стала однією з найдорожчих у світі?

Розумієте, усвідомити значення творчості Малевича для всього періоду постмодерну, його вплив на сучасний дизайн, моду, архітектуру тощо – можна тільки, коли дізнаєшся всю історію його життя. Саме тому ми хочемо зробити байопік.

малевич

Про порівняння з іншими баопіками

Один з найкращих прикладів байопіків в історії кіно – це фільм «Амадей» Мілоша Формана. Форман розповідає історію Моцарта з перспективи Сальєрі. Я дуже люблю фільм «Фріда». Він, напевно, найближче з усіх інших стрічок про художників нагадує наш напрям. Біографія Малевича теж тісно пов’язана з політичними подіями тих років. Фільми про Пікассо чи Модільяні побудовані переважно на лініях кохання, розповідаючи про муз, які надихали митців.

Малевич був іншим. Його надихали не жінки, а віра в себе, віра в природу речей, прагнення змінити світ на краще. Він усе своє життя боровся за свободу й визнання, але ніколи не зраджував своїм переконанням. Він пройшов через великі розчарування, бачив на власні очі Голодомор і не побоявся зобразити його у свої роботах, хоча знав, що може бути заарештованим чи навіть розстріляним. Він вірив, що після нього його справу продовжуватимуть учні, яких він дуже любив. Малевич був надто харизматичним, сильним, неординарним, тому він буде дуже цікавим головним героєм фільму. В нас є й інші цікаві історії в сюжеті – конфлікт побудовано на стосунках Малевича з відомим конструктивістом Володимиром Татліним.

Про серіал «Малевич»

Нещодавно разом з Анною Паленчук проходила освітню програму зі створення саме серіальних форматів від «Креативної Європи». До речі, також з проєктом «Малевич», який зацікавив викладачів програми – представників HBO та Netflix, ми отримали багато цікавих порад. Тому, можливо, крім художнього байопіку, незабаром виникне й серіал «Малевич». До кінця цього року ми будемо готові представити концепцію епізодів, але це буде зовсім інший проєкт і його не можна порівнювати з повнометражним фільмом.

По темі: “Малевич”: в Україні знімуть байопік про творця “Чорного квадрата”

Нагадаємо, світова прем’єра фільму Дарії Онищенко «Забуті» відбулася на Варшавському міжнародному кінофестивалі 2019 року, де стрічка була відзначена журі. А під час Одеського Міжнародного Кінофестивалю 2019 року у номінації Work in progress україно-швейцарський проєкт “Забуті” отримав приз у розмірі 150 000 гривень від Українського Інституту, як проєкт з найбільшим міжнародним потенціалом «у виробництві».

Довідка

Цього року 49-й Міжнародний кінофестивалю «Молодість» відзначає свій 50-річний ювілей і відбудеться з 22 по 30 серпня 2020 року. Локаціями фестивалю стануть кінотеатр “Жовтень”, Будинок кіно, а також спеціально побудований для “Молодості” кінотеатр просто неба під Аркою Дружби народів. Остаточні умови проведення фестивалю залежатимуть від актуальної епідеміологічної обстановки в Києві. Стежте за оновленнями!

Забуті

Читайте також –

Після документального Ірина Цілик зніме ігровий фільм «Я і Фелікс»