fbpx

Нове українське кіно

Незалежний проект про сучасне українське кіно

Гудбай, фешн!

Вийшов тизер фільму «Гудбай, фешн!» про професійне вигорання та пошук себе

105

В майбутному художньому фільмі «Гудбай, фешн!» тема вигорання буде показана через призму власного досвіду учасниць команди фільму. Читайте з перших вуст.

Фільм режисерки та сценаристки Світлани Ліщинської “Гудбай, фешн!”, який наразі знаходиться на етапи розробки сценарію, підіймає по актуальні психологічні й екзистенційні проблеми: вигорання, депресію, токсичний перфекціонізм та інші. Через історію головної героїні Поліни команда фільму має намір окреслити проблематику перфекціонізму та вигорання й дати поштовх до вирішення цих проблем в житті кожної людини.

Видання “Нове українське кіно” поспілкувалось з представницями творчої команди фільму та розпитало про їхній власний досвід вигорання.

Світлана Ліщинська, режисерка:

Тривалий час я захоплювалась модою, купувала Vogue кожен місяць, мій ідеал життя був як у серіалі “Секс і місто”. Я мріяла мінімум двічі на рік відпочивати за кордоном, носити брендові речі, відвідувати модні місця. Я жила у світі, де не можна бути старою, товстою, неуспішною, невідомою, погано вдягненою ані мені, ані іншим. І це пекло.

Для того, щоб мати такий спосіб життя я обрала роботу на телебаченні, бо це модно, потім було модно працювати в рекламі і я мріяла працювати в рекламі. Я зайшла у глухий кут через ті цінності, які я мала, вважала, що круто працювати 24/7, бути цинічною, не пробачати помилок, круто бути професіоналом, і “хороший человек это не профессия”. Як у фільмі “Диявол носить Прада”. Я вважала, що має значення скільки коштують мої кєди, навіть якщо я ходжу в них по Парижу.

Це не сталося в одну мить. Це тривало роки чотири. Я почала ненавидіти свою роботу. Я не розуміла навіщо я це роблю? Бо я робила довгі роки не те, що мене б наповнювало. Я не знаю, чи можна до мого випадку застосувати слово “вигорання”. Хоча були періоди, коли я дивилась у гуглі, що означає це слово.

Мені здається, моя проблема була в тому, що я дуже сильно дозволила собі опинитися під впливом масової культури. А як від цього можна вилікуватися? Мені допомогло з’їздити на війну, там все швидко стає на свої місця. Всі ці соціальні страхи й цінності летять до чортів, коли ти розумієш, що у будь-яку хвилину тебе може не стати. Це, звісно, не керівництво до дій, але мій спосіб, який мені допоміг.

Світлана Ліщинська

Фото: Світлана Ліщинська

Марія Квітка, художниця по костюмах:

Так, я впадала в стан вигорання. Якщо чесно, то навіть згадувати ці періоди не дуже приємно, це наганяє тривожність. Вперше і дуже жорстко я зіткнулась з цим явищем десь у 24 роки, після трьох років роботи над масштабним, довготривалим та виснажливим проєктом. Це був мій власний проєкт, я дуже любила те, що робила і віддавалась цій справі повністю. І я тоді не розуміла, що робота не може бути єдиним заняттям.

Я майже не бачилась з друзями, у мене не було ніякого особистого життя, я брала собі вихідний лише раз на місяць, майже увесь час проводила в офісі, навіть придбала собі диван, щоб ще й ночувати там. Я намагалась контролювати геть всі процеси, не вміла делегувати задачі, не довіряла нічого підлеглим та колегам. І в один момент у мене просто зірвало дах від втоми. Я розпустила команду, закрила проєкт і декілька місяців провела в ліжку, не виходячи з дому. Тоді я не дуже розуміла, що зі мною відбувається, я ще й себе пушила, гнобила, що така слабачка, що не змогла далі працювати, що провалила проєкт і що здалась. Я була дуже пригнічена і виснажена тривалий час.

Подолала я його лише завдяки психотерапевту та своїм близьким людям. Уникнути можна було б, якби був тоді розум. 🙂 Тепер я чітко відстежую свої стани, спокійно розподіляю в команді задачі, беру обов‘язково хоча б один вихідний на тиждень, роблю паузи між проєктами, щоб відновитись і впевнено рухатись далі!

Марія Квітка

Фото: Марія Квітка

Ольга Любарова, продюсерка:

Вперше я пережила сильне відчуття вигорання на роботі, де я працювала майже рік, від якої я довгий час була в нереальному захваті і яку намагалась робити якнайкраще. Я зголошувалась на все, що потрібно було робити і абсолютно не вміла делегувати або просто довіряти комусь завдання, що могли хоч якось стосуватись моєї зони відповідальності. Завдяки цьому, я дуже багато чому навчилась і значно розширила знання й сприйняття індустрії, для мене це був прекрасний ривок, але поступово я почала помічати, що я, з усіма своїми загадковими амбіціями, перетворююсь на клерка в чиїсь системі координат, яка, в моєму просторі, почала обмежуватись короткими привітаннями та рутинними завданнями.

Поступово мене почало спустошувати відчуття нереалізованості (я наче дуже довго бігла за Годо!). В якийсь момент я почала сумніватись у своїх рішеннях, розуміла, що хочу чогось іншого, але не розуміла, що може бути краще. Я тоді чомусь не усвідомлювала, що існує поняття фріланс і абсолютно не розуміла, що робити далі.

Паралельно мене по ряду випадковостей, як часто буває в кіноіндустрії, запросили на кастинг кастинг-директорів в проєкт «Мої думки тихі», і я навіть його (спойлер: тимчасово) пройшла. Я була настільки виснажена погонею за реалізацією в Києві, що дуже хотіла повернутись у Львів у прекрасну квартиру в центрі, і просто відпочити від усього. Тоді я звільнилась з роботи, успішно втратила крутезний проект, і повернулась до Львіву.

Через декілька місяців, як тільки я встигла забути про питання кар’єри, мені запропонували проєкт «Памфір», який якраз був орієнтований на Західну Україну. Вкотре повіривши, що у світі діє теорія Джобса (коли все складається так чи інакше вірно), я змогла дозволити собі тривалий час працювати вдома, проводити час з дітьми, працюючи над одним великим проєктом, який мене надихав, і непомітно (хоча глобально помітно) пережила вигорання.

Справа, так чи інакша, була в гіперболізованому ставленні до роботи і надто високих очікуваннях. Уникнути вигорання, думаю, можна було б, якби я тоді вміла зберігати баланс між роботою і усім іншим, що буває в житті.

Фото: Ольга Любарова

За темою: Розпочато роботу над фільмом «Гудбай, фешн!» про вигорання та пошук себе

Сюжет «Гудбай, фешн!» розповідає про 36-річну Поліну — перфекціоністку, яка прагне влаштувати своє життя за соціальними стандартами, внаслідок чого у неї розвивається депресія. Поліна влаштовується працювати в комісійний магазин: там спокійно, але доводиться продавати неідеальні речі неідеальним людям. Вона стоїть перед вибором: повернутися до престижної роботи, яка її руйнує, чи залишитись у недосконалому світі й бути щасливою.

“Комунікабельна. Позитивна. Творча. Стресостійка. Яка різниця, якими якостями ви наділені, якщо робота не приносить задоволення? У фільмі «Гудбай, фешн!» ми дамо власну відповідь на це запитання”, – йдеться в опису до стрічки.

Дивіться тизер фільму Світлани Ліщинської «Гудбай, фешн!». Відео 18+ (присутня лайка).

Роль Поліни у тизері втілила акторка Ксенія Жданова (фільм «11 дітей з Моршина»). Також у відео можна побачити Соломію Кирилову (фільм «Leopolis Night» — лауреат 12-го Одеського кінофестиваля), що зіграла покупчиню, якій наснився дивний сон.

Дивіться також відео backstage

Режисерка: Світлана Ліщинська. Сценаристка: Світлана Ліщинська. Продюсери: Ольга Любарова, Петро Цимбал. Операторка: Тетяна Дудник. Художниця-постановниця: Аня Білошицька. Художниця по костюмах: Марія Квітка. Звукорежисер: Василь Явтушенко. Проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду.

Творці художньої картини зауважують, що тема вигорання стає дедалі актуальнішою, особливо серед жінок. 42% жінок у 2021-му постійно або часто вигорали на роботі. Для порівняння — ця ж цифра у чоловіків становить лише 35%. 2019 року ВООЗ оновила Міжнародну класифікацію хвороб, де вигоранню була приділена особлива увага. А опитування 2017 року показало, що 64% українців стикнулися з емоційним вигорянням.

Постер фільму

Гудбай, фешн!

Нагадаємо, Світлана Ліщинська виступила авторкою таких документальних фільмів, як «Невидимий батальйон» про жінок на війні, «Веронські скарби» (увійшов до каталогу престижного фестивалю Visions du Reel), «Бальний король» (офіційна селекція фестивалю Golden Tree у Франкфурті).

Читайте також

Фільм «Із зав’язаними очима» Тараса Дроня вийде в прокат 9 грудня (трейлер і постер)