fbpx

Нове українське кіно

Незалежний проект про сучасне українське кіно

Східняк

Андрій Іванюк, режисер фільму “Східняк”: Хочу йти на пітчинг із темою про Майдан

609

Режисер фільму “Східняк” Андрій Іванюк про ідею створення стрічки, чому обрав на роль “Бороди” Богдана Бенюка та наступний фільм, який збирається знімати.

Повнометражна дебютна воєнна драмеді «Східняк» Андрія Іванюка розповідає про один день з життя двох бійців – «Бороди» та «Режисера». Прототипом останнього став сам Іванюк, який служив в 53-й механізованій бригаді. В інтерв’ю Радіо Свобода він розповів про ідею створення стрічки, чому обрав на роль “Бороди” Богдана Бенюка та наступний фільм, який збирається знімати.

Про режисерський підхід

Всі хочуть бачити якісь особливості, ось це «атошники», вони особливі. А для мене було головним – показати людину. Показати, що за цим всім брудом, за тими «залізними людьми», якими нас називали, є звичайна людина. Мені було важливо показати звичайних простих пацанів, забути про цей пафос. Це звичайні люди, які також помиляються, це звичайні люди, в яких є свої «мінуси».

Є ще дещо важливе, що я хотів показати своїм фільмом – це передчуття бою. Це коли говорять тобі, “хлопці є інформація, що зараз почнеться, чекайте”. І ви стоїте, чекаєте.

Про роботу з Богданом Бенюком 

Ми ще коли знімали тізер для пітчингу, Богдан Михайлович мені казав – та візьми молодшого, навіщо мене. А я йому відповідав – ні. Треба було з одного боку продемонструвати впевненість, яка була у реального «Бороди», а з іншого – облагородити мат. Тому що коли «Борода» матюкався, в цьому була певна благородність, може тому я і закохався в Донбас через це благородство. Важко було знайти актора, який би зумів поєднати і благородність, і мат, і цю впевненість. Богдан Михайлович – великий актор, він одразу відчув, що на першому плані не війна і не солдат, а людина.

східняк бенюк

Про відношення до Донбасу

Ми нещодавно святкували день народження дружини і виявилось, що за сусіднім столиком сиділи хлопці з Донецька. І я такий: «Земляки! Я ж воював там, ви мої земляки!». Завдяки «Бороді» я побачив Донбас різним – і з поганої точки зору, і з хорошої. Я реально захопився їм, бо на початку війни, одразу після анексії Криму, в мене виникало питання своєрідне: «Як це йти вмирати за якісь депресивні райони?» Але коли ти приїжджаєш туди, ти розумієш, що це зовсім інше. Я побачив Донбас і він став мені рідним.

Про ідею створення фільму “Східняк”

Я відслужив, демобілізувався і пішов довчатися. В мене сьогодні три освіти – акторська, яку я отримував в Івано-Франківську, театральна режисура – закінчував у Михайла Юрійовича Резніковича, і кінорежисура – у Михайла Герасимовича Іллєнка. Одного разу я не прийшов на пару з якихось причин і вирішив сказати, що писав сценарій, тому і не прийшов. А після демобілізації я взагалі не хотів писати про війну, не хотів згадувати про це. І тут я думаю – потрібно написати.

Я беру і пишу три коротких історії, одну з них я ще хочу зняти, комедійну про гуся. Я відніс їх Михайлу Герасимовичу, і він мені запропонував зняти фільм. А взагалі ця історія в мене почалася зі сцени, яка є в «Східняку». Це коли військові їдуть, їх зупиняють на блокпості і питають, чому на машині номери донецькі? А «Борода» тоді заявив: «То це ж я тут!» З цієї історії і народився фільм.

Про те, чи підуть глядачі на фільм про війну

Це фільм завтрашнього дня. Сьогодні багато хто не піде дивитися, тому що люди не хочуть про це слухати. Але завтра захочеться подивитися. Захочеться зрозуміти, що крилося за цими міфами, як воно було насправді на війні. Плюс в мене є відчуття, що за кордоном фільм “Східняк” також буде цікавим. Тому що війна там показана в іншій формі. Фільм ставить більше питань, аніж дає відповідей, він провокативний певною мірою. Він показує, що ну ось така війна – там лаються, там можуть морду набити. Наприклад, один герой там говорить про офіцера: “Та замотаєм в скотч і на ту сторону кинемо”. Це ж потрібно розуміти – як і чому він це говорить.

Іванюк режисер фільму Східняк

Про війну у кіно

Ці фільми (“Кіборги” Ахтема Сеітаблаєва, “Донбас” Сергія Лозниці та інші, – прим.) зовсім інші, важко сказати що подобається, а що – ні. В мене просто після Сходу немає категоричного несприйняття, не ділю на «так» чи «ні». Раз фільми в суспільстві звучать – це класно. В будь якій формі, якщо говорять про хлопців на сході – це вже класно. Тому що це найважче, якщо не згадують.

Ще коли я служив, то один хлопець з наших з’їздив до Харкова по справах, потім повернувся на фронт і каже: «Режисер», уяви, я повернувся в місто, а мені навіть ніхто «дякую» не сказав. Ніхто! За цілий день на вокзалі». Це кінець 2015 року був. Тому я кажу – нехай в будь якій формі звучить, хай все говорять. А пізніше глядач вже обиратиме.

Про наступний фільм

Є написаний сценарій, я хочу йти на пітчинг із темою про Майдан, про те, як я відбув в СІЗО. Хочу розповісти історію, що було з того боку, що я бачив в слідчому ізоляторі, як я туди потрапив, і як воно там було. Робоча назва «Екстреміст».

Так вже трапилось, що історія України трошки пов’язана із моїми проблемами в долі. Зараз я працює над цією темою. Але ще є й короткий метр на військову тему, який ми плануємо із оператором знімати восени. Напевно буду ще повертатися до військової теми, тому що багато чого я не сказав ще.

Джерело: Радіо Свобода

Читайте також

Богдан Бенюк, “Східняк”: Цей фільм буде в ряду тих фільмів, які прославляються Україною