Огляд “Атлантиди”: кіноляпи, саундтрек, реакція РФ та інші цікаві факти
742Фільм “Атлантида”, який все ще іде в прокаті, має цікавий бекграунд. Як Валентин Васянович знімав стрічку, з який деталей вона складається та що відбувається після прем’єри.
5 листопада в український прокат вийшла драма “Атлантида” Валентина Васяновича – національний претендент на премію “Оскар” від України у категорії “Міжнародний повнометражний фільм” та претендент на номінацію премії Європейської кіноакадемії. Протягом двох тижнів “Атлантиду” – про імовірне майбутнє Донбасу у 2025 році, після перемоги України у війні з Росією – подивилося 10 252 глядачів, фільм зібрав понад 1 мільйон гривень у кіно.
По темі: “Абсолютно магічне і болюче”: головне з відгуків глядачів про фільм “Атлантида”
Портал “Нове українське кіно” зібрав найцікавіші факти, які ви могли не знати про фільм, що здобув історичну для України перемогу на Венеційському кінофестивалі у секції “Горизонти”. Увага! У статті присутні спойлери щодо сюжету.
Оскарівська компанія
Як відомо, Український Оскарівський Комітет обрав “Атлантиду” національним претендентом на премію “Оскар” від України у категорії “Міжнародний повнометражний фільм”. Під час засідання Ради з держпідтримки кінематографії, 20 листопада, члени органу ухвалили рішення виділити з держбюджету кошти на промо-кампанію фільму в сумі 1,6 млн грн, – повідомляє MBR.
Як розповів продюсер «Атлантиди» Володимир Яценко, гроші витратять на просування стрiчки в США американським дистрибутором Grasshopper Film, у лайнапі якого є декілька оскарівських номінантів, зокрема “Останні люди в Алеппо” Фераса Файяда та фестивальні хіти, серед яких “Дні” Цая Мінляна.
По темі: «Атлантида» – претендент на «Оскар» від України
Випадкова сцена у фільмі
«Атлантида» – унікальний фільм, який поєднує продумані сцени з випадковостями, кажуть творці. Одна з таких несподіванок — сцена з екскаваторенятком. Режисер “знайшов” її, коли виставляв на локацію кадр. Збоку йому постійно заважав невеликий екскаватор, який автор попросив прибрати. Так, як техніка була не на ходу, довелося використати інший, більший екскаватор. Цей процес так вразив режисера, що він включив сцену у фільм.
Історія з ковшем
Завдяки операторській роботі Валентина Васяновича статичні кадри тут випромінюють потужну енергію, а динамічні проїзди з глибоким фокусом дозволяють стати співучасником екранних подій.
В інтерв’ю для “Привіт/media” Валентин Васянович розповів: “У сцені купання героя ми спершу хотіли використовувати не ковш екскаватора, а той, у якому плавлять метал. Але він виявився викладений керамічними плитами всередині. І купатися в цих плитах було не дуже гігієнічно і комфортно. Блукаючи територією на стоянці транспортного цеху з купою старої ржавої техніки, ми надибали цей ковш”.
Кадр з фільму
Режисер, оператор Валентин Васянович (у центрі)
Найскладніша сцена
Технічно найважча сцена у фільмі — це стрибок в котел. “Ми дуже довго думали, як це зняти: всією групою генерували варіанти, дивились фільми, де є щось подібне, дивились купу відео на ютубі, говорили з VFX-ом. Але зрозуміли вже, коли попали на локацію. Ми заряджали чан внизу димом, зробили поверхню, схожу на лаву, зробили підсвітку, замазали каскадерську линву на нашому героєві. Для нього ця сцена теж була складна. Бо попри страховку, можна було собі нашкодити, адже він пролітав 4-5 метрів до цієї ємності”, – ділиться Валентин Васянович.
Сцена з мішенями
“Те, як вирішити епізод з нічною стрільбою, ми побачили вже під час репетицій. Коли спершу з’являється лише тінь героя серед тіней-мішеней. Ця тінь блукає, зупиняється, це якась нереальна атмосфера театрального задника. В якийсь момент вже герой входить у кадр і ми розуміємо, що ось він — реальна особа, котра вийшла із потойбічного світу”, – розповідає режисер.
Фото з бекстейджу зйомки
Локації у фільмі
Художник-постановник Влад Одуденко в інтерв’ю для “Телекритики” пояснює, що чим менше видно роботу художника-постановника на екрані, тим вона краща. В “Атлантиді” майже кожен кадр не обійшовся без роботи арт-департаменту, але багатьом здається, що це були готові локації, як цех на металургійному комбінаті, наприклад, де йде зварювання, пролітають величезні чани з розплавленим металом і т.д.
“У сцені на заводі був інтер’єр, але ми не змогли потрапити на справжній завод, який займається плавкою сталі. Практично всі, що видно в кадрі – майданчик на якій працюють актори, ми побудували на висоті восьми метрів, включаючи пропливають чани з металом, все парканчики й зварювальні апарати”, – розповідає художник-постановник.
Також була сцена на натурі з кордоном, де стіна з Росією, яка будується. У розпорядженні знімальної групи були поле, небо і земля. Все інше, що було видно у кадрі, арт-департамент створив, зробивши багатоплановість композиції.
“У фільмі ми бачимо знайому фактуру, адже у провінції лікарні, морги й багато будинків все ще знаходяться у пострадянському стані. “2025 рік ми показували так само як і нині, й показали що, на жаль, нічого не змінилося. Навіть бувало, що я відтворював фактури 20-25-річної давності. Ось такий парадокс”, – ділиться митець.
Квартиру зі сцени з праскою знімали у реальному інтер’єрі в Маріуполі, а потім довелося повністю відтворити інтер’єр цієї квартири у Києві, у павільйоні, щоб зняти додаткову сцену у тій же квартирі головного героя.
Як зазначає художник-постановник, “я помітив пізніше у фільмі дрібні кіноляпи. Але у Венеції (на Венеціанському кінофестивалі – ред.). їх не помітили, так що чудово”.
Художник-постановник Влад Одуденко (ліворуч) та режисер Валентин Васянович (праворуч)
Кадр з фільму
Фінальна сцена
Валентин Васянович про фінальну сцену, де герої виходять на дах: “Я вагався, як правильно зробити — закінчити тепловізором, як і розпочинали, чи дати ще цей кадр перед титрами. І весь час всередині мене було це змагання — лишити чи прибрати. Але це був такий подарунок з птахами, коли вони прилетіли о шостій ранку. Тож я просто не міг покинути такий фантастичний кадр”.
Влад Одуденко розповідає про сцену: “Ось це поєднання пропорції маленької людини з гігантським заводом, що не перемогти. Її знімали о 4-5 ранку у Маріуполі, і всю атмосферу створили тисячі ворон, які пролітали небом. І знову-таки – птиці начебто подарували надію, але це ворони. Вийшов двоякий сенс”.
Кадр з фільму
Саундтрек
Завдяки звукорежисеру Сергію Степанському, відомому своїми роботами у фільмах “Плем’я”, “Рівень чорного”, “Стрімголов”, “Дике поле”, “Мої думки тихі”, “Додому”, у драмі “Атлантида” майбутнє Донбасу, що болісно резонує з сьогоденням, дістало свій особливий звук. Звук, який настільки схожий на музику, що журі французького кінофестивалю Les Arcs Film Festival, де “Атлантида” взяла гран-прі, хотіло вручити окремий приз Сергію як найкращому композитору.
Режисер Валентин Васянович розповів: “До мене після перемоги у Les Arcs підійшов хтось із членів журі і сказав: „Ми хотіли дати фільму нагороду за музику, але у титрах не був указаний композитор. Шкода“. Гумор у тому, що у фільму справді немає композитора. Сергій Степанський створював — назвемо це тоновим рішенням, — свій тон для кожної сцени. Він є змінний, є статичний, і звісно, через це створюється враження, що у фільмі звучить якась музика. Але по факту, вона створена лише шумовими засобами. Коли будете дивитися фільм, уважніше прислухайтеся”.
В інтерв’ю для журнала «don’t Take Fake» Сергій Степанський розповів про те, що в “Атлантиді” музика лунає один раз і внутрішньокадрово — у сцені на заводі, коли демонструють “Симфонію Донбасу” Дзиґи Вертова.
Про одну з наймузичніших сцен у фільмі Сергій Степанський каже: “Ми бачимо металургійний комбінат, отже він має звучати дуже виразно, щоб глядач почув цього динозавра. До того ж на початку фільму комбінат працює, а у фіналі ні. Ми зробили дуже багато шарів звуку в першій сцені, щоб наприкінці це контрастувало з тишею і пташиним співом. Насправді в обох випадках знімали робочий завод, а потім на етапі постпродакшну десь три місяці замальовували всі вогники й дим. У кадрі залишили тільки голоси акторів і щебетання пташок, звук там повністю перероблений. Валік (Валентин Васянович – ред.) мені дав завдання: “хочу максимально виразну тишу”.
Сергій Степанський на зйомках фільму «Атлантида» (фото надане ForeFilms)
Виконавець головної ролі Андрій Римарук (ліворуч) та Сергій Степанський (праворуч) на зйомках фільму «Атлантида»
Про референс
У драмі автори посилаються на фільм «Безмовний світ» режисера Карлоса Рейгадаса (2007 рік). “Настрій і темпоритм цього фільму ми тримали у голові”, – розповів художник-постановник Влад Одуденко.
Місія “Чорний тюльпан”
“Чорний тюльпан” – місія, що займалася пошуком, ексгумацією та транспортуванням залишків тіл українських військових, які загинули на Донбасі.
За сюжетом “Атлантиди”, у ній працює героїня Людмили Білеки — Катя. У фільмі дуже точно відтворена діяльність місії: все устаткування “Чорного тюльпану”, яке бачимо на екрані, належить організації – від авто з написом “200” до білих костюмів, у яких проводиться ексгумація в одній зі сцен. Усі тіла загиблих у фільмі створили художники-постановники, а після зйомок передали місії разом зі столом патологоанатома – для практики учасників місії “Чорний тюльпан”.
Кадр з фільму
Кадри з тепловізора
“Атлантида” відкривається та закінчується сценами, знятими на тепловізор. На початку історії тепло поглинається землею, у кінці холод, навпаки, відступає. Валентин Васянович про те, як придумав це візуальне рішення:
“Тепловізор випадково потрапив мені до рук на дні народження мого приятеля. І в мене одразу зачухалися руки щось зняти на нього. Потім я про це забув. Але коли потрібно було придумати декілька сцен і поєднати з фільмом, з героєм, то спрацювало ще й те, що Андрій Римарук (виконавець головної ролі) працює у фонді “Повернись живим” і має справу з тепловізорами, які возить на Схід і контролює обіг цих приладів там. І ці дві речі поєдналися. Спочатку я хотів зняти сцену сексу на тепловізор. Але потім ця ідея трансформувалася в те, що я зняв сцену смерті на початку і сцену зближення наприкінці. Я користувався справжнім тепловізором, дуже рідкісним для наших країв, він був високої як для тепловізора роздільної здатності та фрейм рейту. Бо більшість дають 8-10 кадрів на секунду, а цей давав чесних 24″.
До виходу фільму в прокат була створена AR-маска для Instagram з ефектом тепловізора. Ці пристрої рятують життя наших бійців на фронті, а у стрічці такий ефект з’являється в одній із ключових сцен. Шукайте маску за лінком і назвою Thermal Scanner, знімайте Stories в обіймах найближчих людей і позначайте сторінку фільму.
Мотивація до перегляду “Атлантиди”
Творці фільму пишуть: “Якщо вам не вистачало мотивації, щоб подивитися “Атлантиду” — подивіться як палає в адептів “руского міра”. Але будьте обережні: у відео присутня велика кількість неадекватних суджень”.
Дивіться добірку світлин зі зйомок фільму.
Події фільму розгортаються у 2025 році, після майбутньої перемоги України у війні з Росією. Окупований Донбас повернено до складу країни, але його території визнані непридатними для проживання. Проте на тлі спустошення народжується нове кохання.
Нагадаємо, фільм продовжує йти у кінотеатрах, але через “карантин вихідного дня”, який ввели і Україні до 30 листопада, тепер лише у будні дні.
Читайте також –