Засновниця Up Ua Studio, продюсерка Поліна Герман: плануємо повторити “Кіновернісажі просто неба” у 2021 році
784Поліна Герман працює в українській індустрії кіно з 2012 року. За цей час спробувала себе в дистрибуції, просуванні фільмів, організації соціальних проектів на підтримку Олега Сенцова, а в 2016 році створила власну компанію Up Ua Studio, в якій займається кіновиробництвом і донині.
У розпал весняного карантину продюсерка не стала чекати кращих часів і створила унікальний проект “Кіновернісаж просто неба”, за час проведення якого понад 20 000 українців змогли безкоштовно подивитися 96 українських фільмів просто неба. В інтерв’ю порталу “Нове українське кіно” Поліна Герман розповіла про проект і його майбутнє, поділилася деталями створення нових картин, а також пояснила, завдяки чому фільм стає успішним, чому в Україні все погано з окупністю кіно і як це бути українським кінопродюсером.
– Проект “Кіновернісаж просто неба” багатьом довів, що в Україні кіно є і його багато різного. Як прийшла ідея проекту?
– Ідея прийшла завдяки карантину. На початку червня кінотеатри були все ще закриті, і ми вирішили, що кінопокази просто неба стануть гарним рішенням в ситуації, що склалася. Формат “Кіновернісажів” дозволяв дотримуватися дистанції, і при цьому проводити масовий захід.
– Яка у проекту мета?
– Промоція українського кіно. Дуже часто про нього нічого не знають, тому ми вибрали парк Шевченка – центральну локацію, де люди прогулюються, відпочивають і зможуть безкоштовно знайомитися з сучасним вітчизняним кіно. Ще однією метою була промоція акторів: якщо прищепити до них любов, українські фільми зможуть збирати більше грошей у прокаті.
– Як довго він створювався? Хто допомагав?
– Куратором проекту була Людмила Горделадзе. Спочатку ми пішли в КМДА і про цю ідею дізналася Діана Попова (Д.О. – директор Департаменту культури КМДА – ред.). Вона підказала з ким розмовляти, щоб отримати дозвіл для масових заходів у парку. Потім звернулися в Держкіно з приводу фінансування, і вони його дали. Проект зміг відбутися завдяки Держкіно. Ми реалізували проект менше, ніж за місяць.
– Як вдалося зібрати таку кількість стрічок навколо одного проекту? Адже це переговори з їх виробниками…
– Насправді 47 повнометражних і 49 короткометражних фільмів – далеко не все, що ми могли б показати. Але у нас було всього 53 вечора – з 25 липня по 15 вересня. Сподіваємося наступного року, якщо все буде добре, повторити “Кіновернісажі просто неба”. Можливо, почнемо з середини травня, щоб встигнути показати більше.
За темою: “Кіновернісажів просто неба”: 96 фільмів за 53 дні та 20 000 глядачів (підсумки)
– Хто став глядачем цих показів?
– Кожен фільм збирав абсолютно різну цільову аудиторію. На короткометражки частіше приходили студенти, зацікавлені в кіновиробництві, як у професії. На повнометражні, наприклад “Dzidzio”, “Скажене весілля”, збиралися сім’ї з дітьми, які хотіли культурно провести вечір, посміятися, відпочити. Документальне кіно збирало зацікавлених в темі людей, будь то АТО або інша соціально важлива тема. Або, наприклад, коли своє кіно показував Олег Сенцов, то приходили конкретно на Сенцова.
– На зимовий період щось подібне не плануєте?
– Деякі ідеї у нас є. Але це буде дещо інший формат, і будемо відштовхуватися від умов осіннього карантину.
– Ваш майбутній проект – фільм “Між нами”. Це буде дійсно психологічний трилер, як заявлено, чи ще одна соціальна драма про жіночі долі?
– Зараз рано ще загадувати: зйомки нещодавно закінчилися, йде стадія постпродакшна. Але я, як продюсер, сподіваюся на те, що вийде психологічний трилер. У всякому разі ми знімаємо і монтуємо його за всіма канонами жанру. З операторської точки зору використовували прийоми, пов’язані з Dolly (термінологія операторського обладнання – ред.), з режисерської – виробили ходи, які використовують безпосередньо в жанрі трилера. Як вийшло – скоро дізнаємося. Але в основі сценарію дійсно лежать дві жіночі долі, абсолютно різного віку. З одного боку Анастасія Пустовіт, драма героїні якої орієнтована на молоду цільову аудиторію, з іншого – Ірма Вітовська, орієнтована на покоління 35-40+. Разом вони переживають спільну історію.
За темою: “Між нами”: в Києві розпочалися зйомки психологічного трилера
– Планується фестивальна історія фільму? І коли глядач зможе його побачити в українських кінотеатрах?
– Звичайно, спочатку відправимо фільм на міжнародні фестивалі, потім – в український прокат. Фестивальна доля картини зазвичай триває до року, тому в кінотеатрах фільм “Між нами” можна буде подивитися в наступному році взимку.
Трейлер фільму “Між нами”
– Чому після виходу фільму в прокат потрібно чекати ще півроку-рік, щоб офіційно його подивитися онлайн?
– Все залежить від домовленості з дистриб’ютором. Іноді фільм намагаються вивести в прокат в іншій країні. Вже наступний етап – переговори з українським телеканалом і вихід на VOD-платформи.
– 99% українських фільмів не відбивають свої бюджети в прокаті. Яке це бути продюсером українського кіно?
– Іноді хочеться піти в монастир (сміється). Але мені подобається те, чим я займаюся, подобається процес, в якому ми постійно живемо. Перша і найбільша проблема окупності українського кіно – мала кількість кінотеатрів в країні. Вже друга – те, що вони не завжди охоче беруть в прокат вітчизняні фільми, розуміючи, що на голлівудському кіно піднімуть велику касу.
– Як можна вплинути на ситуацію?
– Приклади успішних релізів вже були – “Скажене весілля”, що зібрало, здається, 53 млн у прокаті, той же “Dzidzio Контрабас”, який окупив себе і ще заробив. Але це фільми певних жанрів. Нерозумно розраховувати, що арт-хаус збере добру касу. Публіка, яка ходить в кінотеатри, до них не готова. За останні роки наша індустрія зробила багато кроків вперед. Минулого року майже щотижня виходив один український фільм у прокат. Це був дійсно класний ривок. І цим ми вже привчаємо людей до того, що українське кіно є і на нього можна піти.
– Як окупити фільм?
– Потрібна належна рекламна кампанія, що досить складно в нашій країні. У нас немає можливості закладати на PR-кампанію 50% від бюджету, як у Голлівуді. Але ми викручуємося, залучаємо партнерів, рекламних спонсорів. На “Між нами”, наприклад, у нас був непоганий досвід з продакт-плейсментом.
– До речі, про продакт-плейсмент. Що не так з ним в нашій країні? Чому до нього не намагатися підійти більш тонше, чи що?
– Це залежить від маркетингового відділу брендів. Наприклад, знімаючи в комплексі “Чикаго”, ми ніде в принципі не світили конкретно вивіску “Чикаго” або щось подібне. Але при роботі з алкогольним спонсором зіткнулися з деякими свого роду конфліктами: спонсор уявляв собі все, як з “Rozetka” у “Скаженому весіллі”: рекламна вставка під час фільму. Ми знайшли компроміс, розуміючи, що не можемо світити пляшку алкоголю, тому що у нас не про це кіно. Думаю, що в інших фільмах ті ж проблеми: “хочете, щоб ми вам дали грошей, будь ласка, зніміть це ось так”.
– З якого моменту фільм можна вважати успішним? Це має бути певний відсоток відбитого бюджету чи належна фестивальна історія?
– Залежить від жанру. Не можна порівнювати комерційне кіно, яке спочатку націлене на дистрибуцію і кінотеатри, з фільмом, який розрахований на фестивалі. Є, наприклад, “Атлантида” Валентина Васяновича, від якого нерозумно очікувати великої каси в прокаті. Але я вважаю її успішним фільмом, стрічка вже перемогла на фестивалях класу “А”.
За темою: “Сіль для моря”: про булінг знімають ігровий короткометражний фільм
– В Україні знімають багато кіно про Донбас. Чому так? Кіновиробники дійсно хочуть розповідати про наболілі для країни теми чи на це просто даються кошти?
– Я думаю, і з однієї, і з іншої причини. Зараз вже досить багато фільмів знято і, дійсно, якщо ще раз хтось звертається до цієї теми, то вона хвилює особисто автора, йому болить ця історія. Тему треба фіксувати сьогодні і зараз, а не потім коли-небудь. Тобто це ситуативний момент все-таки.
Про Крим те ж саме. Дуже багато людей зіткнулося з цією проблемою особисто, в тому числі я. Я з Криму, з Євпаторії. Мене ця тема хвилює. У 2015 році я виводила в прокат фільм “Крим, як це було”. Тобто для мене це був певний гештальт, я, так би мовити, внесла свою лепту в цю історію.
– З чим ви подавалися на 14-й пітчинг?
– Так вийшло, що на цей пітчинг у мене було досить багато різноманітних проектів. У другий тур пройшло кілька проектів. Перш за все фільм “Доручення” Дар’ї Онищенко, який буде створюватися в копродукції Швейцарія – Німеччина – Україна. Також подавалися з дитячим фільмом “Новий рік відміняється!”.
– Наскільки від фінансування Держкіно залежить вихід українських фільмів? Є реальні альтернативні джерела?
– Найчастіше залежить від Держкіно, але бувають копродукційні проекти, коли продюсери в інших країнах так само подаються в різні фонди або шукають приватні інвестиції. Але приватних інвестицій буває не так багато. Можна також звертатися до телеканалів, особливо, якщо мова йде про серіальне виробництво.
– Закон про рібейти працює чи ні? Є у нього перспектива в Україні?
– Думаю, що перспектива є, але оскільки він відносно не так давно підписаний, його ще потрібно правильно реалізувати. З цим ще ніхто путньо не вміє працювати, але, я думаю, ось-ось це все почне жити.
– Це позитивна історія для українського виробництва чи є нюанси?
– Позитивна, тому що завдяки рібейтам в нашу країну потягнеться набагато більше кіновиробників, і ми зможемо працювати, як film service. У людей в галузі буде робота, з’явиться досвід співпраці і взагалі, можливість подивитись, як працюють інші країни, чогось навчитися. Наша компанія вже уклала договори з Канадою з виробництва кіно в Україні.
– Які творчі плани у Up Ua Studio?
– Ті проекти, які не пройшли 14 пітчинг, будемо подавати на наступні гранти. Можливо, Український культурний фонд щось оголосить. У будь-якому випадку, будемо шукати додаткові джерела фінансування. Проекти, які ми вибираємо, стають для нас свого роду дітьми.
За темою: “Homo Deus. Человек божественный”: Даниил Каменский сыграл в фильме о проблемах подростков
Один з основних проектів Up Ua Studio – фільм “Між нами” – вже, як я сказала, знаходиться в стадії постпродакшн. Короткий метр “Сіль для моря” також майже закінчили. Ще один наш проект в короткому метрі, який ми знімаємо за свої гроші “Homo Deus. Людина божественна” Юлії Дегліної. Працюємо також над художнім серіалом “Різні”, проектом про швидку допомогу “Швидка на периферії”, документальними фільмами про художників, олігархів.
Тизер фільму “Homo Deus. Людина божественна”
– В якому напрямку сьогодні розвивається український кінематограф, можете його охарактеризувати?
– Український кінематограф все ще вчиться, прощупує як це все правильно робити. У нас не така велика кінотусовка, ми всі знаходимося в одному котлі: ділимося досвідом, дивимося на успіхи і помилки колег. Але, думаю, що в останні роки він розвивався правильно, у нас з’являлися фільми різного напрямку (і комерційні, і фестивальні, і документальні, і короткометражні). Загалом це і дає поштовх для подальшого розвитку кіноіндустрії. Тобто було б дивно, якби зараз абсолютно всі кинулися, наприклад, тільки в комерційне кіно і мріяли б тільки повернути касу. Все одно б це так не спрацювало. А так у нас є певні ніші, які ми випробовуємо і розуміємо, що ось це добре, а це, скоріше, погано, але ось якось так.
Читайте також